Абсолютна додаткова вартість

Абсолютна додаткова вартість – вперше обгрунтована К. Марксом економічна категорія, яка означає додаткову вартість, отриману внаслідок подовження тривалості робочого дня за межі необхідного робочого часу. Оскільки праця є органічною єдністю конкретної та абстрактної праці, то за виробництва А. д. в. найманий працівник конкретною працею переносить певну частину вартості засобів виробництва на ново – створений продукт; створює більшу масу споживних вартостей (благ), кожна з яких є вартіснотворчим фактором, але якість яких (а отже, корисність),

особливо послуг, через зростання втомлюваності працівників може знижуватися; формує додатковий синергічний ефект, що виникає в процесі взаємодії особистісного фактора та засобів праці, передусім техніки. За законодавчого обмеження тривалості робочого дня А. д. в. створюється передусім завдяки зростанню інтенсивності праці, що рівнозначно подовженню робочого дня. Іншими способами виробництва А. д. в. за законодавчого обмеження тривалості робочого дня є використання понаднормативних робіт,
подвійної зайнятості (праці на інших, крім основної, роботах), подовження тривалості робочого дня на підприємствах немонополізованого сектора економіки, на яких відсутні профспілки і не укладаються колективні договори (таких підприємств у розвинених країнах світу переважна більшість), тощо. Водночас у США з 1960 по 2000 робочий час середньої американської сім’ї збільшився на 22%; 8% американців працюють на двох роботах, 18% – значну частину своєї роботи продовжують вдома.




Абсолютна додаткова вартість