Аграрні реформи

Аграрні реформи – трансформація економічних відносин, насамперед відносин власності, у сільському господарстві з метою їх пристосування до закономірностей розвитку продуктивних сил за умов НТР та інформаційної революції. Матеріальною основою А. р. є насамперед зміни в технологічному способі виробництва: впровадження нової техніки, культура землеробства, нові форми організації виробництва і праці, посилення концентрації до оптимальних меж, поглиблення спеціалізації тощо. А. р. – це й перетворення економічної та юридичної власності

на селі, наслідком яких є зміни соціальної структури. Трансформація економічної власності передбачає насамперед зміну суб’єктів власності. В історичному розрізі А. р. мають антифеодальний, антикапіталістичний та антиадміністративно-командний характер. Так, антикапіталістичний характер А. р. у розвинених країнах забезпечується передусім створенням сільськогосподарських кооперативів, які усувають прошарок перекупників і посередників, надають пільгові кредити, займаються загальним збутом продукції,
розподіляють прибуток, віддаючи частину його на розширення виробництва або до резервного фонду, та ін. А. р. у сфері економічної власності – це також реформа ціноутворення, оподаткування, рентних платежів, заробітної плати тощо, тобто усієї сукупності відносин економічної власності в усіх сферах суспільного відтворення. А. р. у сфері юридичної власності означають зміни у землеволодінні, землекористуванні і землерозпорядженні. В Україні в 90-х – XX ст. – на початку XXI ст. А. р. були зорієнтовані на домінування здебільшого приватної власності і ринкових важелів регулювання, які нині є руйнівними. А. р. у сфері організаційно-економічних відносин передбачають вдосконалення управління, проведення маркетингових досліджень, запозичення передового досвіду тощо. У країнах Центральної та Східної Європи А. р. здійснюються через заснування акціонерних товариств, ваучерних, державних акціонерних товариств, створення індивідуальних фермерських господарств (заснованих на праці господаря і членів його сім’ї, а також на найманій праці), кооперативів та ін., але з переважанням колективних форм. Цей процес означає поєднання колективного з приватним за переважання колективного, тобто колективна власність є основою приватної, а не навпаки. Доцільність переважання колективних форм власності зумовлена, по-перше, колективним характером праці у сільському господарстві; по – друге, появою синергічного ефекту у справжніх колективних господарствах внаслідок односпрямованої дії працівників; по-третє, економією на масштабах виробництва та ін.




Аграрні реформи