Аналізатори людини – Характеристика життєдіяльності людини у системі “людина – машина – середовище існування”

Безпека життєдіяльності

1. ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

1.2. Характеристика життєдіяльності людини у системі “людина – машина – середовище існування”

1.2.2. Аналізатори людини

Людина здійснює прямий зв’язок з керованою нею машиною та середовищем існування за допомогою своїх аналізаторів.

У системах зв’язку домінуючим є зоровий, слуховий та тактильний аналізатори. Використовуються також температурний та руховий аналізатори, нюх та смак, больова та органічна чутливість.

Кожен аналізатор складається

із рецептора, провідних нервових шляхів та мозкового центру. Рецептор перетворює енергію подразника на нервовий процес. Нервові імпульси провідними шляхами надходять у кору головного мозку. Між рецепторами та мозковим центром існує двобічний зв’язок, який забезпечує саморегуляцію аналізатора. Особливістю людини є парність аналізаторів, то забезпечує їх високу надійність. Чутливість аналізаторів та рецепторів людини дуже висока. Адаптоване до темряви око реагує приблизно на 7 квантів світла –
у погожу зоряну ніч око здатне бачити полум’я свічки за 48 км. Барабанна перетинка реагує на переміщення в 0,000 000 0001 см – вухо чує цокання ручного годинника у повній тиші на відстані до 6 м. Слухові клітини внутрішнього вуха вловлюють коливання, амплітуда яких не перевищує 1 % діаметра молекул водню. Терморецептори збуджуються при підвищенні температури середовища на 0,007°С та при зниженні – на 0,012°С. Смакові рецептори здатні сприймати присутність однієї чайної ложки цукру у 8 л води. Нюх людини має здатність сприймати присутність парфумів при одній краплі у кілька кімнатному приміщенні. Тактильні аналізатори сприймають рух повітря, спричинений падінням крила мухи на поверхню шкіри з висоти 1 см.

Аналізатори характеризуються абсолютною, диференціальною та оперативною межами чутливості до подразнення. Абсолютна межа має верхній та нижній рівні. Нижня абсолютна межа чутливості – це мінімальна величина подразника, яка викликає відчуття. Верхня абсолютна межа максимально допустима величина подразника, яка не викликає у людини болю. Диференціальна межа характеризується мінімальною різницею між сигналами, які приймає оператор. Оперативна межа чутливості визначає величину межі різниці, при якій швидкість та точність досягають максимуму:

Sспм>(10…15)Sд.

Оперативна межа чутливості у 10 – 15 разів більша, ніж диференціальна.

 Аналізатори людини   Характеристика життєдіяльності людини у системі людина   машина   середовище існування

Диференціальна межа характеризує величину, на яку мусить змінитись вже викликаний подразник, щоб людина помітила, що він дійсно змінився. Диференціальна межа виражається у відсотках. Для одного й того самого органу він сталий:

 Аналізатори людини   Характеристика життєдіяльності людини у системі людина   машина   середовище існування

Подразник збуджує рецептор при збільшенні його сили до певного рівня. Межа, що дорівнює 50% випадків виникнення відчуттів, узагальнює нижню абсолютну межу. При наступному збільшенні сили подразнення настає межа, коли аналізатор перестає адекватно працювати. Потім з’являються больові відчуття, може повністю порушитися діяльність аналізатора.

Психофізіологічними експериментами встановлено, що величина чутливості змінюється повільніше, ніж сила подразника.

Згідно з законом Фехнера:

Е = КLgS+ С,

Де Е – інтенсивність чутливості, S – інтенсивність подразника; К та С – константи.

 Аналізатори людини   Характеристика життєдіяльності людини у системі людина   машина   середовище існування

Зоровий аналізатор – око людини – безпосередньо реагує на яскравість об’єкта, яка є відношенням сили світла до площі поверхні що світиться. Вимірюється в канделах на квадратний метр (кд/м2) чи в нітах на квадратний сантиметр (нт/см2).

Гігієнічною нормою є яскравість. При яскравості понад 30000 нт виникає ефект осліплення.

Діапазон чутливості ока – 10б – 10бнт.

Зоровий аналізатор має найбільшу величину адаптації. Світлова адаптація триває 8 – 10 хв. При адаптації у темряві чутливість ока досягає оптимального рівня за 30 – 50 хв. Чутливість, яка викликана світловими сигналами, протягом певного часу залишається сталою попри зникнення сигналу. Інерція зору викликає стробоскопічний ефект. Критична частота блимання, коли сигнал сприймається як безперервний, перебуває в межах 12 – 25 Гц.

При сприйнятті об’єктів у двовимірному та тривимірному просторі розрізняють поле зору та глибинний зір. Бінокулярне поле зору по горизонталі – 120 – 160°, по вертикалі вгору – 55 – 60°, вниз – 65 – 72°. При сприйнятті кольору поле зору звужується. Зона оптимальної видимості становить: вгору – 25°, вниз – 35°, вправо та вліво – по 32°. Глибинний зір пов’язаний із сприйняттям простору. Помилка оцінки віддаленості об’єктів (на відстані до 30 м) становить 12% відстані. Час, витрачений оператором на інформаційний пошук потрібного об’єкта, можна вирахувати як:

 Аналізатори людини   Характеристика життєдіяльності людини у системі людина   машина   середовище існування

Де, n – число фіксацій зору у процесі пошуку;

Tф – час фіксації; tn – час переміщення зору.

Середня тривалість подібних зорових фіксацій для розв’язання найпоширеніших задач є: читання літер – 0,31 с, пошук умовних знаків – 0,3 с, фіксація стану індикаторів (горить – не горить) – 0,28 с, сприйняття умовних знаків – 0,04 с. Середня тривалість пошукових рухів ока – 0,025 с. Потрібно зазначити, що основні характеристики зорового аналізатора людини значно змінюються у процесі навчання та тренування.

Слуховий аналізатор складається із зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха, слухового нерва та системи зв’язку з головним мозком. Діапазон звукових коливань, які ми чуємо, перебуває в межах від 16 – 20 Гц до 20 – 25 кГц. Абсолютною межею мінімальної чутливості є тиск 2×105 Пана частоті 1 кГц (сила звуку 109 ерг/см2). Слуховий аналізатор неоднаково сприймає звуки різних частот. Звуки низької частоти людина сприймає, як не дуже гучні, порівняно зі звуками більш високої частоти такої самої інтенсивності.

Тривалість звукового подразнення, яка потрібна для виникнення відчуттів, також залежить від частоти та інтенсивності звуку. В межах середньої частини частот та інтенсивності звукових сигналів, які ми чуємо, величина диференціальної межі становить близько 10% інтенсивності звуку. Для частот понад 1кГц почуття наявності сигналу виникають при його тривалості близько 0,001 с.

Мовне повідомлення сприймається при темпі мови до 160 слів/хв. Оптимальний темп -120 слів/хв.. при перевищенні інтенсивності слів над шумами на 6дБ.

Тактильний аналізатор сприймає відчуття, які виникають при дії різних механічних подразників на поверхню шкіри.

Межа відчуття болю становить 130 – 140 дБ та менше залежить від частоти.

Приклади меж чутливості:

– для кінців пальців руки – 3 г/мм2;

– – для поверхні кисті – 12 г/мм2;

– – для п’яти -250 г/мм2.

Тактильний аналізатор має високу здатність до локалізації у просторі. Часова межа тактильного відчуття становить менше за 0,1 с. Особливістю тактильного аналізатора є швидке зменшення відчуття торкання чи тиску. Час адаптації перебуває у межах 2-20 с.

Больова чутливість. Вище стверджувалося, що в будь-якому аналізаторі виникають больові відчуття, якщо величина подразнювана перевищує верхній абсолютний поріг. На цій підставі заперечувалося існування спеціальних рецепторів больової чутливості. Згодом було виявлено вільні нервові закінчення в епітеліальному шарі шкіри, котрі і є спеціалізованими больовими рецепторами. Між тактильними та больовими рецепторами існують складні співвідношення. Вони проявляються в тому, що найменша щільність больових рецепторів припадає на ті ділянки шкіри, котрі найбільш насичені тактильними рецепторами, і навпаки. Суперечність зумовлена різними функціями рецепторів в житті організму. Больові відчуття викликають оборонні рефлекси, зокрема, рефлекс віддалення від подразника. Тактильна чутливість пов’язана з орієнтувальними рефлексами, зокрема, зумовлює рефлекс зближення з подразником.

Біологічний сенс болю полягає в тому, що він як сигнал небезпеки мобілізує організм на боротьбу за самозбереження. Під впливом больового сигналу перебудовується робота всіх систем організму і підвищується його реактивність.

Поріг больової чутливості шкіри живота – 20 г/мм2, кінців пальців – 300 г/мм2. При відчутті болю спостерігається майже пряма залежність між відчуттям та інтенсивністю подразнення в діапазоні до порога чутливості.

Руховий аналізатор дає можливість людині керувати захисними пристроями, ручками, кнопками, педалями та ін.

Оптимальні зусилля: для ручок – 20 – 40 Н ; для кнопок, тумблерів, перемикачів – 1400-1600 Н; для ножних педалей – 20 – 50 Н; для важелів ручного керування – 120 – 160 Н. Діапазон швидкостей, що розвиваються завдяки рухам рук, становить 0,01 – 8000 см/сек., найчастіше використовуються швидкості 5 -300 см/сек. Вертикальні рухи рука здійснює швидше, ніж горизонтальні. Рухи до себе здійснюються швидше, ніж від себе. Руховий аналізатор можна значно покращити шляхом тренувань.

Нюх та смак можуть використовуватись людиною – оператором при знаходженні різних відхилень у технологічному процесі та при виникненні небезпеки. Абсолютна межа нюху у людини вимірюється частинками міліграма речовини на літр повітря. Диференціальна межа становить в середньому 38%. У фізіології та психології поширена чотирикомпонентна теорія смаку, згідно з якою існує чотири види смакових відчуттів: солодкого, гіркого, кислого та солоного. Всі інші смакові відчуття є їх комбінацією. Абсолютні межі смакового аналізатора, виражені у величинах концентрацій розчину, майже у 10000 разів вищі від нюхового.

Смакові та нюхові відчуття відбивають не лише властивості речовин, а й стан самого організму. Розрізнювальна чутливість смакового аналізатора досить груба і становить в середньому 20%.

Температурна чутливість забезпечується двома типами рецепторів. Одні реагують тільки на холод, інші – лише на тепло. Абсолютна межа температурної чутливості для теплових рецепторів – 0,2°С, для холодних – 0,4°С. Диференціальна межа-близько 1 °С.

На роботу аналізаторів та на сприйняття сигналів у людини значно впливають психологічні характеристики особи: увага, пам’ять та ін.(див. нижче).

Вібраційна чутливість. Інтенсивна вібрація при тривалому впливі зумовлює суттєві зміни діяльності всіх систем організму людини і може спричинювати захворювання. Вібрація малої інтенсивності може бути корисною, знижує втомлюваність, підвищує обмін речовин, збільшує м’язову силу. Спеціальні аналізатори, котрі сприймають вібрацію, поки що не виявлені. Діапазон відчуття вібрацій – від 1 до 10000 Гц, Найбільш висока чутливість виявлена до рівня частот 200 – 250 Гц. Порогові значення вібраційної чутливості різні для різних ділянок тіла. Найбільшу чутливість мають дистальні ділянки тіла людини, тобто ті, що найбільш віддалені від його медіальної площини (наприклад, кисті рук).

Органічна чутливість. Мозок людини отримує інформацію не лише від навколишнього середовища, а й від самого організму. У внутрішніх органах під дією зовнішніх умов виникають відчуття, котрі породжують сигнали, які є необхідною умовою регуляції діяльності внутрішніх органів.

Аналізатори людини функціонують в умовах складної взаємодії. На кожен аналізатор людини впливають одночасно декілька подразників, які відтак впливають на всю систему аналізаторів. Тому необхідно враховувати не лише можливості аналізатора, а й ті умови, в котрих перебуває людина. Відомо, що сильний шум змінює чутливість зору. Чутливість зорового апарата знижується під дією деяких запахів, температури, вібрації. Визначаючи оптимальні умови функціонування, слід враховувати всю систему подразників, що діють на аналізатори людини, комплексно враховувати чинники навколишнього середовища.




Аналізатори людини – Характеристика життєдіяльності людини у системі “людина – машина – середовище існування”