АПЕЙРОН

Культурологічний словник

АПЕЙРОН (грец. apeiron – безконечне) – термін, запроваджений давньогрецьким філософом Анаксімандром для позначення безконечного в просторі і часі, без’якісного матеріального першопочатку, що перебуває у вічному русі, виділяючи протилежності – тепле й холодне, у боротьбі яких виникають якісно визначені тіла. У філософії піфагореїзму А. – конечне, невизначене, безформне начало, що разом із протилежним йому началом – “межею” є основою всього сущого. Платон характеризує А. як щось абсолютно невизначене, позбавлене дійсного буття, що перебуває між протилежностями “безмежне” й “межа”. Демокрит вживав термін “апейрон” для визначення безконечного абстрактного простору. Поняття А. – важливий крок давньогрецького матеріалізму у виробленні уявлення про матерію порівняно з ототожненням первоначала з конкретною речовиною (водою у Фалеса, повітрям у Анаксімена).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


АПЕЙРОН - Культурологічний словник


АПЕЙРОН