Артхашастра

Політологічний словник

Артхашастра – видатна пам’ятка філософської, політичної, економічної думки Стародавньої Індії, що стала відомою сучасній науці з початком XX ст. – часу, коли відомий індійський вчений Р. Шамашастра почав публікувати уривки трактату в перекладі англійською. Існують різні погляди на питання авторства А. Прихильники одного з них вважають, що автором А. був радник царя Чандрагупти І брахман Каутилья (кінець IV – III ст. до н. е.). Відповідно до іншої точки зору, А. – наслідок праці багатьох поколінь індійських

мислителів. Відтак у вигляді трактату була оформлена не одномоментно, а протягом останніх століть до нашої ери – у перші століття нашої ери.

А. складається з 15 відділів (“Про правила поведінки”, “Обов’язки наглядачів”, “Про судочинство”, “Про подолання перешкод (на шляху до суспільного порядку)”, “Про застосування витончених засобів (державної політики)”, “Про засади держави”, “Про шість методів (зовнішньої) політики”, “Про біди в державі”, “Дії того,

що має за мету напасть”, “Те, що стосується війни”, “Дії стосовно об’єднань”, “Про становище найсильнішого (царя)”, “Про засоби захоплення укріплень”, “Застосування таємних засобів”, “Методика (трактату)”), 150 глав, 180 розділів і 6000 шлок.

Трактат містить обширний матеріал, що є яскравим свідченням високого ступеня зрілості давньоіндійської політико – правової, економічної, військової думки; досконалості мистецтва керування державними та суспільними справами – досягнення артхе (практичної користі) в управлінні.

А. – своєрідний порадник правителю з найрізноманітніших питань внутрідержавного життя (“оволодіння землею та її охорона”), “правильної” (примноження влади та багатства) та “неправильної”” політики; політичної етики; впровадження єдиновладдя; особливостей поведінки мудрого правителя та членів його родини за різних обставин; поводження з вченими мужами; призначення на державні посади; обов’язків представників розгалуженої системи державного управління – наглядачів, міністрів, крім того – слуг та рабів; наповнення казни; організації стеження за діяльністю ремісників, купців, осіб, які живуть на “таємні доходи”, а також осіб, “зрадницьки налаштованих” до влади; застосування покарань за найрізноманітніші злочини; подолання суспільних криз різноманітного походження та перешкод на шляху досягнення громадського порядку і злагоди; обгрунтування засад майнових відносин у суспільстві, судочинства, функціонування фіскальної системи, доцільного використання землі, облаштування міст, фортець, подолання наслідків стихії тощо. Крім того, питань, пов’язаних з оптимальною організацією зовнішньої політики, веденням війни та використання при цьому найрізноманітніших засобів: моральних, чесних і не зовсім – війська, облоги, отруту, підкупу, провокацій, обману, заслання агентів у ворожий стан, сіяння смути, розбрату, залучення союзників, “подвійної політики” для досягнення перемоги, укладення миру.

А. – свідчення оформлення в стародавньому індійському суспільстві світської політичної та правової доктрини, емансипації цієї останньої від релігійних настанов.

Артхашастра или Наука политики. – М., 1993; Галаганова С. Г., Ушков А. М. Традиции политических учений Востока: Ч. 1, 2, 3. – М., 1994, 1995; Избранные труды по мифологии и идеологии Древнего Востока. – М., 1996; Ирхин Ю. В. Политическая мудрость Древнего Востока: взгляд из XXI века на политические идеи Древнего Египта, Вавилона, Индии и Китая // Вестник Российского университета дружбы народов. – Сер.: Политология. – 2000. – № 2; История политических и правовых учений / Под ред. В. С. Нерсесянца. – М„ 1995, 1997; История политических учений: В 2 т. / Под ред. О. В Мартышина. – М., 1994, 1996; Муромцев Г. И. Источники индусского права // Вестник Российского университета дружбы народов. – Сер.: Юридические науки. – 1997. – № 1.

М. Кармазіна




Артхашастра