БАРАНОВИЧ Лазар

Соціологія короткий енциклопедичний словник

БАРАНОВИЧ Лазар (1593 – 1694, за ін. даними бл. 1620 – 1693) – церк. і політ, діяч, учений, педагог, поет, автор праць “Меч духовний” (1666), “Труби словес проповідних” (1674), полемічних творів та поезій, писав укр. та польськ. мовами. Навчався в Києво-Могилянській колегії, був її проф. та ректором (з 1650 р), з 1657 р – архієпископ Чернігівський..

Б. жив у складний період укр.. історії, названий Руїною, і у своїй творчості відтворив її гострі соціальні, політ., реліг. та ін. проблеми, пропагував ідеї

терит, цілісності України та єдності її народу, розділених між Польщею та Росією. Осуджував диференціацію укр. суспільства на багатих та бідних (“один багатий, а на іншому лати”), на православних, католиків та уніатів, що породжує розбрат в Україні, бо “в миру немає миру”, де брат брата “без жалю мордує” або живе ізольовано сам по собі. Як православний священик Б. не закликав до використання радикальних засобів, вважаючи, що єдність укр. народу може бути досягнута через добровільну передачу
заможними людьми надмірного багатства та його перерозподіл серед бідних верств українства. На цих шляхах Б. убачав можливості консолідації укр. народу та позбавлення від розбрату й крові. Виступав ідеологом єдності України: “Хто сам потоне, в гурті – переборе! Хай Україна стає єдина!”.

Б. був прибічником політ, автономії України у складі Росії та збереження незалежності укр. церкви від московського патріарха. Був активним опонентом католицизму та уніатства.




БАРАНОВИЧ Лазар