БДЖОЛИ БАШКИРСЬКІ

БДЖОЛИ БАШКИРСЬКІ, або дикі бджоли, – один із найбільш злобливих видів бджіл.

Б. б. живуть у дуплах дерев, печерах і навіть занедбаних норах звірів. їх дотепер знаходять у лісах Башкортостану. Якщо домашній бджолиний рій прищепиться де-небудь у лісі, знайде собі дупло й розвиватиметься там, то незабаром їх неможливо буде відрізнити від диких бджіл.

За своїм розвитком Б. б. є типовими представниками темних середньоросійських, які пристосувалися до умов суворого клімату гірських районів. Тривала й холодна зима із сильними вітрами й морозами

до 50 С, ранні весняні заморозки, холодні літні тумани, ранні осінні заморозки, опади – всі ці суворі кліматичні умови сприяли формуванню Б. б. з яскраво вираженими своєрідними особливостями.

Наукові морфологічні (розміри, вага, забарвлення тіла) і біологічні (злобливість, виділення воску, літна робота, робота матки) дані дають усі підстави вважати Б. б. породною групою. Б. б. протягом багатьох століть розвивалися шляхом природного добору, і без впливу людини пристосувалися до умов навколишнього

середовища. Зараз вони становлять певний інтерес для науки й бджільництва.

Б. б. за розмірами менші за інших бджіл (хоботок, ширина членика ніжки). Ширина сегментів більша, ніж в інших бджіл. Забарвлення тіла темно-буре. Смужки на грудних сегментах світліші, хітин одноколірний, темний, що характерно для Маток і трутнів. Довжина хоботка може коливатися від 5,07 до 5,74 мм.

Б. б. працюють активно, у них довгий робочий день, вилітають за узятком рано, повертаються у вулик пізно. З появою в природі узятку переключаються на збирання нектару раніше за бджіл інших порід. Гніздо будують компактне, добре будують стільники, акуратно й ретельно розміщають розплід. Матка відкладає багато яєць.

Б. б. чудово переносять тривалі зими, низькі температури. Малорійливі. Відрізняються високою медопродуктивністю. Печатка меду суха.




БДЖОЛИ БАШКИРСЬКІ