Соціологія короткий енциклопедичний словник
БЕЗРОБІТТЯ – соціальне явище, суть якого полягає в незатребуваності й невикористаності суспільством активної працездатної частини населення. Воно притаманне негуманним системам з некерованою і частково некерованою ринковою економікою і виникає внаслідок банкрутства або ліквідації підприємств, реформування, структурної перебудови різних галузей н. г. Б. може охоплювати велику кількість людей працездатного віку, які з не залежних від них причин і всупереч їх бажанню виключені з виробничого
Нерідко з метою зняття соціальної напруженості в суспільстві та через брак матеріальних коштів для кардинального розв’язання цієї проблеми владні структури свідомо підтримують функціонування прихованого Б. Така політика призводить до конфліктів та різних соціальних потрясінь. Для врегулювання цього питання в Україні діє закон “Про зайнятість населення” (1991), який визначає право громадян на працевлаштування, підготовку, перепідготовку й одержання інформації у сфері зайнятості. Закон визнає безробітними громадян працездатного віку, які з не залежних від них причин не мають заробітку через відсутність відповідних робочих місць, зареєстровані у держ. службі зайнятості і дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці. Законом передбачено надання держ. пільг безробітним, розроблено процедуру їх працевлаштування.
Феномен Б. досліджується багатьма науками – економікою праці, правознавством, політологією, соціологією, соціальною психологією. Предметом соціол. досліджень Б. постає тоді, коли вивчаються його соціальні чинники та наслідки – відносини між найманими працівниками і роботодавцями; соціально – екон. поведінка безробітних, її мотивація, очікування, ставлення до праці; соціальна напруженість, зумовлена Б.; діяльність соціальних ін-тів, покликаних регулювати трудові відносини.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)