Біосферні заповідники, природні національні та регіональні ландшафтні парки як об”єкти регульованої рекреації і туризму

СИСТЕМА “ПРИРОДА – НАСЕЛЕННЯ – ГОСПОДАРСТВО”

ТЕМА 7 РЕКРЕАЦІЙНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

§34. Біосферні заповідники, природні національні та регіональні ландшафтні парки як об”єкти регульованої рекреації і туризму

Серед категорій природно-заповідних об’єктів, які отримали розвиток в Україні з початку 80-х років минулого століття, необхідно відзначити багатофункціональні заповідні території, як-от: біосферні заповідники, природні національні та регіональні ландшафтні парки. Перші національні парки світу були створені

ще у другій половині ХІХ ст. у США – Єлоустонський та Йосемітський. Перші біосферні резервати (заповідники) починають формуватись у 70-х роках ХХ ст. після прийняття Всесвітньої програми “Людина і біосфера”. В Україні першими національними парками були: Карпатський (1980), Синевирський (1989) у Карпатах та Шацький (1983) на Поліссі. Статус перших біосферних заповідників в Україні отримали у 1993 році Карпатський, “Асканія-Нова”, Чорноморський та у 1996 році – Дунайський заповідники (мал. 51, 52). Перший
регіональний ландшафтний парк в Україні “Дністровський каньйон” був створений на Тернопіллі у 1990 році.

 Біосферні заповідники, природні національні та регіональні ландшафтні парки як обєкти регульованої рекреації і туризму

 Біосферні заповідники, природні національні та регіональні ландшафтні парки як обєкти регульованої рекреації і туризму

Мал. 52. Дунайський біосферний заповідник

Біосферні заповідники, національні природні та регіональні ландшафтні парки, окрім природоохоронних, наукових, виконують рекреаційні та просвітницькі функції. Для виконання рекреаційних функцій на їхній території створюються спеціальні оздоровчо-відпочинкові зони (регульованої та стаціонарної рекреації). Поєднання туристсько – рекреаційних і просвітницьких послуг з природоохоронними дає можливість цим установам предметно займатись відпочинком, екологічною освітою і природоохоронним просвітництвом. З цією метою біосферні заповідники створюють музеї, зоопарки, дендрологічні парки. Нині серед них найвідомішими є: Музей екології і природокористування Карпат, Карпатський музей сплаву лісу, Асканійський зоопарк та дендропарк тощо. Численні відвідувачі (особливо учнівська і студентська молодь) мають нагоду отримати конкретні знання, обізнаність у певних процесах і явищах.

Мережа цих заповідних територій має відповідати низці зонально-географічних і соціально-економічних вимог. Так, ці об’єкти мають репрезентувати природні комплекси усіх природних зон і гірських країн, вони мають бути доступні для відвідувачів у межах поїздок вихідного дня, на їхній території пропагують кращі традиції природокористування корінних громад, демонструють їхню роль в екологічній освіті і просвітництві, кращі форми охорони природи. В Україні функціонує розгалужена мережа із чотирьох біосферних заповідників, 22 природних національних парків і близько 50 регіональних ландшафтних парків, створених упродовж останніх тридцяти років (мал. 51). Серед адміністративних областей, у яких відсутні ці природоохоронно-рекреаційні категорії, сьогодні можна назвати Житомирську, Київську, Дніпропетровську. Територіальна структура цієї мережі ще недосконала, однак її функціональне призначення використовується повноцінно.

Перспектива розвитку мережі вказаних категорій заповідання полягає у створенні біосферних заповідників у кожній природній зоні України, природних національних парків у кожній адміністративній області і фізико-географічному краї, регіональних ландшафтних парків у кожному фізико-географічному та адміністративному районі. Це посилить щільність мережі поліфункціональних категорій заповідання, сприятиме збереженню природних комплексів та їх використанню для рекреації та оздоровлення як приїжджого, так і місцевого населення.

Аргументи і факти

Перелік біосферних заповідників,

№ з/п

Назва

Розташування

Підпорядкування

Біосферні

1

“Асканія-Нова”

Херсонська область

УААН

2

Чорноморський

Херсонська та Миколаївська область

НАН України

3

Карпатський

Закарпатська область

Мінприроди

4

Дунайський

Одеська область

НАН України

Національні

1

Карпатський

Івано-Франківська область

Мінприроди

2

Шацький

Волинська область

Держкомлісгосп

3

“Синевир”

Закарпатська область

Мінприроди

4

Азово-Сиваський

Херсонська область

Державне управління справами

5

Вижницький

Чернівецька область

Мінприроди

6

“Подільські Товтри”

Хмельницька область

Мінприроди

7

“Святі Гори”

Донецька область

Мінприроди

8

Яворівський

Львівська область

Мінприроди

9

“Сколівські Бескиди”

Львівська область

Держкомлісгосп

10

“Деснянсько-

Старогутський”

Сумська область

Мінприроди

11

Ужанський

Закарпатська область

Мінприроди

12

“Гуцульщина”

Івано-Франківська область

Мінприроди

13

“Гомільшанські ліси”

Харківська область

Держкомлісгосп

14

Галицький

Івано-Франківська область

Держкомлісгосп

15

Ічнянський

Чернігівська область

Мінприроди

16

“Великий Луг”

Запорізька область

Мінприроди

17

Мезинський

Чернігівська область

Мінприроди

18

“Прип’ять-Стохід”

Волинська область

Мінприроди

19

“Голосіївський”

М. Київ

Мінприроди

20

“Зачарований край”

Закарпатська область

Держкомлісгосп

21

“Кременецькі гори”

Тернопільська область

Держкомлісгосп

22

“Дністровський

Каньйон”

Тернопільська область

Мінприроди

Національних природних парків України

Рік створення

Загальна площа, га

Площа земель, надана в постійне користування, га

Заповідники

1985

33307,6

11312,2

1985

89129,0

70509,0

1993

53630,0

31977,0

1998

50252,9

22715,0

Природні парки

1980

50495,0

38591,0

1983

48977,0

18810,0

1989

40400,0

27208,0

1993

52154,0

52154,0

1995

7928,4

7013,4

1996

261316,0

3015,0

1997

40589,0

11878,0

1998

7078,6

2885,5

1999

35684,0

24702,0

1999

16215,1

7272,6

1999

39159,3

14904,6

2002

32271,0

7606,0

2004

14314,8

3377,3

2004

14684,8

12159,3

2004

9665,8

4686,1

2006

16756,0

9324,0

2006

31035,2

8543,9

2007

39315,5

5961,9

2007

4521,3

1890,2

2009

6101,0

5649,0

2009

2010

ВИСНОВКИ

1. До природно-заповідних категорій рекреаційного призначення належать біосферні заповідники, природні національні та регіональні ландшафтні парки. Впродовж 30 останніх років в Україні створена розгалужена мережа цих категорій. Якщо їхнє функціональне призначення нині використовується належно, то територіальна структура названих категорій ПЗФ є незавершеною, вони не представлені у трьох великих за площею адміністративних областях.




Біосферні заповідники, природні національні та регіональні ландшафтні парки як об”єкти регульованої рекреації і туризму