БЛАГО

Соціологія короткий енциклопедичний словник

БЛАГО – одне з наріжних понять філософії та соціології моралі, запроваджене для визначення того, що є кращим і гідним вибору.

Б. є те, що має позитивний зміст, тобто є позитивною цінністю. Як таке воно визначає на відміну від імперативу (Ї. Кант) не те, як має реалізуватись будь-яка діяльність (спосіб, форма діяльності), а те, до чого спрямована діяльність (предмет, зміст діяльності).

Б. може бути абсолютним і відносним. Абсолютне Б. цінне саме по собі, не залежне від будь яких обставин, є вищим

Б., ідеєю Б. Як таке воно вічне, єдине і незмінне. Відносне Б. – множинне, оскільки по-різному оцінюється у різних відношеннях, змінюється залежно від конкретних істор. обставин. Так, у одному відношенні Б. не може бути те, що не визнається і не схвалюється іншими людьми. В іншому випадку Б. щось може стати залежно від правильного використання (напр., багатство ). Те, що є Б., може бути придатним в одній справі і непридатним в ін.

На відміну від абсолютного Б. відносне Б., що за певних обставин постає як звичайне Б., за інших може виявитись злом, призвести до негативних наслідків,, Багатство, напр., визнається

як Б., але за умови неправильного використання вже не є Б. Або ж сокира для рубання дров є Б., але не є Б. для лікування.

Б. можна наз.: щось саме по собі, незалежно від наслідків; те, що цінується не лише як таке, а також і завдяки його наслідкам і те, що цінується тільки за його наслідками.

До першого типу Б. належить абсолютне Б., яке найчастіше ототожнюється з божественним Б. (напр., у Фоми Аквінського), яке виражає сенс божественного буття як такого, що уможливлює усі інші види буття і блага. Таким вищим Б. Платон вважав єдність ідей добра, істини й краси: воно прекрасніше, ніж істина і справедливість, справедливіше, ніж краса і істина, більш істинне, ніж справедливість і краса. Вище Б. – ідея Б. – не є істиною, справедливістю, красою, але уможливлює їх, як сонячне світло не є існуючими предметами, але робить їх зримими і існуючими.

До другого типу Б. належать, напр., зір, слух, здатність розуміння. До третього типу Б. можна зарахувати лікування, яке саме по собі не є Б., але безумовно наслідком своїм має Б. – здоров’я.

Поняття Б. тісно пов’язане із щастям людини, яке полягає у підпорядкуванні її абсолютному Б. і підпорядкуванні їй відносних. Б.

Відомі філос. вчення, які до рівня абсолютного Б. відносили окремі відносні. Так, Кіренаїки вважали справжнім Б. лише чуттєві втіхи. Але при цьому не враховувались наслідки, які часто перешкоджали щастю людини. Стоїки ж, навпаки, виступали проти чуттєвих втіх, взагалі проти того, щоб вважати благом те, що не залежить від людини. На їх думку, Б. полягає не у обставинах життя, а у тому, як людина їх сприймає. Тим самим Б. стають доступними для всіх, але це лише незначна частина можливих Б., що не дають людині повного щастя.

В будь-якому разі Б. постає як мета людської діяльності і у такій формі спільні Б. об’єднують людей, приватні Б. їх роз’єднують. Аристотель зазначав, що не можна брати до уваги душевні Б. (як це роблять Кіренаїки), або ж Б. матеріальні (як це роблять стоїки). Виважений філос. підхід – врахувати усі відносні Б. як помірність у різних сферах життя. Для всіх людей спільні, за Аристотелем, такі Б.: душевні (доброчинності), тілесні (здоров’я, краса), зовнішні (багатство, влада).

У процесі розвитку суспільства стає можливим встановлення спільних для всіх людей Б., а також – з’ясування шляхів до їх досягнення. Вся історія, з цього погляду, постає як невпинні спроби досягти й реалізувати певні Б.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


БЛАГО - Довідник з соціології


БЛАГО