БОЧКОВСЬКИЙ Ольгерд Іполит

Соціологія короткий енциклопедичний словник

БОЧКОВСЬКИЙ Ольгерд Іполит (1884 – 1939) – визначний укр. соціолог, публіцист і політ, діяч; родом із Херсонщини; проф. Укр. господарської академії в Подєбрадах. До Чехії емігрував у 1905 р. На формування його соціол. поглядів справили вплив ідеї Г. Спенсера, М. Вебера, Ф. Тьонніса, Е. Дюркгейма. Найважливіший напрям, соціол. студій Б. – народотворчий процес, у якому він виділяв два етапи: етногенез і націогенез. Етногенез охоплює період від становлення народу до утворення нації. Цей процес мав кілька передумов: г.-п. зв’язок окремих сусп. верств; природні умови; терит. стабілізація населення, тобто визначення певних зовнішніх кордонів, у межах яких краще і глибше відбуваються етногенетичні переміни; геогр. середовище.

За Б., процес етногенезу тривав до Великої франц. революції. Його головним підсумком є утворення народу як “етногр. сировини”, характерною ознакою якого є соціальний атомізм, тобто такий стан народотворення, коли між окремими сусп. складниками народу – кастами, станами, класами та ін. – існують бар’єри, що перешкоджають їх єднанню. З XVIII ст. починається процес націогенезу, тобто перетворення народу як “етногр. сировини” у новітню націю. Найголовнішою передумовою націогенезу вважав “громадську гущавину” (солідарність), яка долає соціальний атомізм, що був характерним

для феодального ладу і гальмував перехід етногенезу в націогенез. Процеси солідарності перебувають у безпосередньому зв’язку з господарським розвитком і поступом, що зумовлює соціальну диференціацію населення, з одного боку, та його пізніше об’єднання – з другого. Це є передумовою подальшого культурного постзшу, що, в свою чергу, є важливим чинником процесу націогенезу.

На думку вченого, значну роль у націогенезі відіграла держава, оскільки сприяла поглибленню етногенезу, включивши його в певні кордони, й таким чином зв’язавши народотворчий процесс з даною територією. Великого значення у націотворчому процесі надавав капіталізму, який викликав пробудження всієї Європи.

Результатом процесу націогенезу є нація, в якій долаються соціальні бар’єри між групами, відмінність між демосом і соціальною верхівкою. Саме в цьому й полягає істотна відмінність між новітньою нацією і народом. Нація – це істор. спільнота, найістотнішою ознакою якої є нац. свідомість. Вчений поділяв думку М. Вебера, що нація як спільнота грунтується на почуванні, рівнозначним відповідником якої є держава. А тому в прагненні нації до утворення своєї держави убачав власне вольовий момент у житті нації, що є найактивнішим рушієм націогенезу. Однак застерігав, що було б помилкою виключати розум взагалі з націогенезу і підкреслював, що безстороння критика чистого розуму саме в справах нац. розвитку й взаємин є необхідною і бажаною, бо, лише керуючись здоровим розумом, можна успішно розв’язувати заплутані й складні нац. питання доби.

Нація є рев. розбудовним чинником історії. Соціолог вважав, що сучасна йому доба є добою націотворення. Майбутнє націй – “світова Унія Народів”. Людство майбутнього як культурно – сусп. колектив, на думку Б., буде не якоюсь аморфною, безнац. масою, а органічним синтезом нац. самовизначених і свідомих, культурно розвинених та політ, незалежних народів, незважаючи на їх кількість, терит. поширення або расове походження.

– Тв,: Націологія і націографія як спеціальна соціологічна дисципліна для наукового досліду нації //Записки УГА. Подєбради, 1927. Т. 1; Боротьба народів за національне самовизволення: Націологічні нариси. Подєбради, 1932; Нарід собі (Шляхами національної самодопомоги серед різних народів) . Прага; Подєбради, 1932; Народження нації. Львів, 1939; Наука про націю та її життя. Нью-Йорк, 1958.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
БОЧКОВСЬКИЙ Ольгерд Іполит