Будова Сонця

§12. Сонце – наша зоря

2.Будова Сонця

Сонце – величезна розжарена плазмова куля, що має складну будову її зовнішніх і внутрішніх шарів.

У результаті фізичних процесів, що протікають в надрах Сонця, безперервно виділяється енергія, яка передається зовнішнім шарам і розподіляється на все більшу площу. Внаслідок цього з наближенням до поверхні температура сонячної плазми поступово знижується. Залежно від температури та характеру процесів, що визначаються цією температурою, Сонце умовно розділяють на такі області з різним фізичним

станом речовини та розподілом енергії: ядро, зона радіації, конвективна зона та атмосфера (рис. 12.1).

 Будова Сонця

Рис. 12.1. Внутрішня будова Сонця

Центральна область (ядро) займає відносно невеликий об’єм, але завдяки великій густині ядра, яка збільшується до центра, там зосереджена значна частина маси Сонця. Величезний тиск та надвисока температура забезпечують протікання термоядерних реакцій, які є основним джерелом енергії Сонця.

У зоні променистої рівноваги, або зоні

радіації, що оточує ядро на відстані до 2/3RQ, енергія поширюється шляхом послідовного поглинання і наступного перевипромінювання речовиною квантів електромагнітної енергії.

Зона радіації – зона, де енергія переноситься шляхом перевипромінювання окремих квантів.

Конвективна зона – зона, де здійснюється передача енергії шляхом перемішування – більш гарячі комірки спливають угору, а холодні опускаються донизу.

 Будова Сонця

Рис. 12.2. Фотосфера – це найглибший шар атмосфери Сонця, який випромінює світло

 Будова Сонця

Рис. 12.3. Гранули у фотосфері мають діаметр 1000 км – це прояв конвекції

 Будова Сонця

Рис. 12.4. Спектр Сонця. Темні лінії поглинання утворюються у хромосфері

Мішування речовини, коли утворюються своєрідні окремі комірки, які трохи відрізняються одна від одної температурою та густиною.

Атмосферою вважаються зовнішні шари Сонця, що умовно поділені на три оболонки. Найглибший шар атмосфери Сонця, що складається з газів,- фотосфера (від грец.- сфера світла), 200 – 300 км завтовшки, сприймається нами як поверхня Сонця (рис. 12.2). Густина газів у фотосфері в мільйони разів менша за густину повітря біля поверхні Землі, а температура фотосфери зменшується з висотою. Середній шар фотосфери, випромінювання якого ми сприймаємо, має температуру 5780 К.

У сонячний телескоп можна спостерігати структуру фотосфери, у якій конвекційні комірки мають вигляд світлих і темних зерен – гранул (рис. 12.3). Над фотосферою розташована хромосфера (від грец.- кольорова сфера), де атомами різних речовин утворюються темні лінії поглинання у спектрі Сонця (рис. 12.4). Загальна товщина хромосфери становить 10-15 тис. км, а температура у її верхніх шарах сягає 100000 К.

Над хромосферою розміщений зовнішній шар атмосфери Сонця – сонячна корона, температура якої сягає кількох мільйонів градусів. Речовина корони, яка постійно витікає у міжпланетний простір, називається сонячним вітром.

Для допитливих

Якщо порівняти світність Сонця з його масою, то ми отримаємо, що 1 кг сонячної речовини генерує мізерну потужність =0,001 Вт, у той час як середня потужність випромінювання людського тіла дорівнює приблизно 100 Вт, тобто в тисячу разів більша від потужності такої ж маси сонячної речовини. Правда, Сонце світить протягом мільярдів років, випромінюючи майже одну й ту саму енергію, надійно обігріваючи Землю та інші тіла Сонячної системи!




Будова Сонця