Чартизм

Політологічний словник

Чартизм (від англ. charter – хартія) – перший масовий політично оформлений рух робітників Великобританії в 30 – 50-х роках XIX ст., що був спрямований на демократизацію політичного життя суспільства. Організований рух чартистів розпочався 16 червня 1836 р. створенням Лондонської асоціації робітників. Її керівництво виробило програму, опубліковану 8 травня 1838 р. у вигляді законопроекту, який дістав назву “народна хартія” (peoples charter – звідси назва руху). Вона містила вимоги: загального виборчого права для чоловіків,

які досягай 21 року; рівності виборчих округів; таємного голосування; щорічних перевиборів парламенту; підвищення заробітної плати робітникам; скорочення робочого дня тощо. 12 липня 1839 р. парламент відхилив чартистську петицію. У 1840 р. чартисти створили першу в історії масову політичну партію робітників – Національну чартистську асоціацію, яка об’єднала значну частину чартистських організацій Великобританії. Рух зазнав піднесень і спадів, а після 1848 р. почав руйнуватися і поступово занепадати. Лідери лівого крила (Е. Джонс, Дж. Гарні та ін.), зазнавши впливу й особистої підтримки Ф. Енгельса, К. Маркса і втупивши
в їхній Союз комуністів, намагалися відродити рух на ідеях пролетарського соціалізму й інтернаціоналізму. У чартистському щотижневику “Ред ріпаблікен” у 1850 р. був опублікований перший англійський переклад “Маніфесту комуністичної партії”. На Манчестерській чартистській конференції 1852 р. було здійснено спробу реорганізувати Національну чартистську асоціацію, але створити масову політичну організацію робітників на соціальній основі чартистам не вдалося. Із посиленням реформаторських тенденцій у тогочасному робітничому русі чартизм все більше втрачав свій вплив на робітничі маси, а наприкінці 50-х років XIX ст. зійшов з історичної арени політичної боротьби.

Кунина В. Э. Чартистское движение в Англии. – М., 1959; Ерофеев Н. А. Чартистские движения. – М., 1968; Рыжов Б. А. Чартистское движение 1836-1854. – М., 1960.

А. Черній




Чартизм