Чи можлива взагалі держава загального добробуту?

76 Чи можлива взагалі держава загального добробуту?

Концепція держави загального добробуту набула особливої популярності у 50 – 60-х роках XX ст. Нині її розглядають як одну з теоретичних і практичних складових третьої хвилі модернізації суспільства. Західні вчені пов’язують виникнення ідеї держави загального добробуту із притаманним людині почуттям справедливості й розвитком поняття “громадянин”.

Нині свободу тлумачать як політичну цінність, як засіб та елемент досягнення загального блага, що в цілому свідчить про трансформацію

лібералізму в неолібералізм. У неолібералізмі поняття “свобода” означає не тільки відсутність обмежень, а й реальні можливості людини на певні вчинки. Отже, гармонійне поєднання інтересів особи та держави сприятиме просуванню суспільства до загального добробуту.

Звернімо увагу на виступ неолібералів проти одвічної альтернативи: свобода особи чи свобода держави. Держава загального добробуту перестає бути “нічним сторожем” – інститутом політичної системи, що виконує виключно негативні функції, і розширює свої повноваження, вважаючи за необхідне втручання в соціальну сферу

суспільства заради добробуту всіх громадян.

Досягнення добробуту забезпечується здійсненням державної політики у таких напрямах:

– господарській діяльності шляхом різних форм регулювання ринкової економіки, зокрема політики “повної зайнятості” та запобігання економічним кризам (у табл. наведено індекси основних соціально-економічних показників в Україні за 1990 – 2000 рр.);

– соціальній діяльності, яка охоплює піклування про здоров’я громадян, соціальне страхування, організацію системи освіти та науки;

Таблиця

Індекси основних соціально-економічних показників (відсотків. попереднього року)

Показник 1990

1995

1996

1997

1998

1999

2000

Валовий внутрішній продукт, усього

___

87,8

90,0

97,0

98,1

99,8

105,8

У розрахунку на одну особу

88,5

90,7

97,8

98,8

100,6

106,7

Основні фонди, всього

103,1

99,6

99,6

100,2

100,8

101,3

101,0

У тому числі виробничі

103,4

99,4

99,0

98,5

100,8

101,2

100,9

Грошові доходи населення

115,7

491,7

152,1

124,2

108,6

113,8

140,5

Продукція промисловості

99,9

88,0

94,9

99,7

99,0

104,0

112,4

Товари народного споживання

105,8

82,2

82,2

88,1

100,0

107,2

124,5

Продукція сільського господарства

96,4

90,5

98,1

90,2

93,1

109,8

Інвестиції в основний капітал

101,9

71,5

78,0

91,2

106,1

100,4

114,4

Уведення в експлуатацію загальної площі житлових будинків

89,4

85,8

78,0

94,3

91,8

105,1

90,4

Перевезення вантажів усіма видами транспорту

100,2

95,7

75,9

99,0

90,7

91,9

99,4

Відправлення пасажирів транспортом загального користування

99,8

77,0

99,3

106,1

107,9

102,1

98,9

Роздрібний товарооборот

111,5

86,1

94,9

100,2

93,4

92,9

108,1

Платні послуги населенню

107,6

67,7

85,8

94,9

96,2

93,8

107,7

Зовнішньоторговельний оборот

111,5

98,8

86,8

86,5

117,8

Кількість постійного населення (на кінець року)

100,2

99,2

99,0

99,2

99,4

99,2

99,0

Кількість зайнятих у всіх сферах економічної діяльності

99,9

103,0

97,9

97,3

98,9

97,7

97,5

Загальна кількість зареєстрованих безробітних (на кінець року)

_

154

277

181

157

117

98

Середньомісячна заробітна плата (до грудня попереднього року)

Номінальна

370,2

121,8

108,9

105,6

124,3

135,4

Реальна

128,1

86,2

97,6

87,1

103,4

103,6

Таблиця

Мережа та кадри закладів охорони здоров’я, тис.

Рік

Кількість лікарів усіх спеціальностей

Кількість середнього медичного персоналу

Кількість лікарняних закладів

Кількість лікарняних ліжок

Кількість амбулаторно – поліклінічних закладів

1913

8

12

1,4

48

1940

36

102

2,5

161

8

1960

86

276

5,0

344

7

1965

111

332

4,9

428

6

1970

131

412

4,7

511

6

1975

157

484

4,1

578

6

1980

183

516

3,8

627

6

1985

211

567

3,8

669

6

1990

227

607

3,9

700

7

1991

230

618

3,9

700

7

1992

228

602

3,9

689

7

1993

230

600

3,9

679

7

1994

227

588

3,9

665

7

1995

230

595

3,9

639

7

1996

229

583

3,7

580

7

1997

227

566

3,4

503

7

1998

227

557

3,3

483

7

1999

228

553

3,3

477

7

2000

226

541

3,3

466

7

Дані за 1913 р. наведено по території України у межах кордонів колишньої УРСР до 17 вересня 1939 р.; за 1940-2000 рр. – по території України в сучасних межах.

– діяльності у сфері перерозподілу національного доходу, завдяки чому досягається розвиток системи соціальних послуг.

У результаті діяльності держави загального добробуту відбуваються істотні зрушення у соціально-економічній структурі західних суспільств, зокрема вдосконалення соціальної сфери під патронатом держави. Розширення діяльності держави у цій сфері зумовило важливі структурні зміни в системі стратифікації суспільства: значна частина представників середнього класу, які раніше працювали за наймом (так звані білі комірці), розпочала власний бізнес. Цей процес сприяв консолідації західного

Таблиця 12

Наукові кадри вищої кваліфікації в Україні

Науковий ступінь

Фахівці

Доктора наук

Кандидата наук

1995

1998

1999

2000

1995

1998

1999

2000

Усього

9759

10 446

10 233

10 339

57 610

59 703

59 547

58 741

У тому числі мають вчене звання академіка

1224

1391

1407

1433

389

440

445

427

Члена – кореспондента

451

514

518

519

476

524

532

532

Професора

5369

5562

5281

5193

877

950

909

894

Доцента

1373

1649

1726

1909

24 602

24 656

24 007

22 982

Старшого наукового співробітника

2198

2322

2270

2219

8037

7659

7151

6565

Суспільства, а головне, остаточному формуванню та зміцненню середнього класу – класу власників – підвалини сучасних демократичних країн, головної передумови стабілізації суспільства.

Водночас у державі загального добробуту відбуваються зміни в політичній системі суспільства. З одного боку, посилюється роль держави, що виявляється, зокрема, у розширенні повноважень виконавчої влади, а з іншого – зростає роль громадян.

У сучасних умовах держава має відображувати баланс інтересів усіх соціальних верств суспільства. Багато політологів найважливішою функцією держави вважають регулятивну, зокрема регулювання різноманітних соціальних інтересів на засадах політичної культури та плюралізму. Слід наголосити, що розширення в цьому випадку функцій держави не означає згортання діяльності інститутів громадянського суспільства. За умов функціонування держави загального добробуту держава є партнером громадянського суспільства. Результатом такого партнерства стали істотні зміни в соціально розвиненій структурі сучасних демократій, що характеризуються домінуванням у суспільстві класу власників. Звичайно, йдеться про розвинені західні держави постіндустріального суспільства.

Щодо України, то після здобуття незалежності вона опинилася у специфічних умовах. Найбажанішою моделлю розвитку українського соціуму є паралельне становлення інститутів держави та громадянського суспільства. Однак поки що цей процес гармонізувати не вдається.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


Чи можлива взагалі держава загального добробуту? - Довідник з політології


Чи можлива взагалі держава загального добробуту?