Тема 5. РОЗПАД РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ ТА ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ (1985-1991)
§ 23. УКРАЇНА В УМОВАХ ПОЛІТИКИ “ПЕРЕБУДОВИ”
2. Чорнобильська катастрофа.
Уночі з 25 на 26 квітня 1986 р. в Україні сталася подія, що сколихнула увесь світ – катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (ЧЛЕС). На четвертому енергоблоці стався вибух, унаслідок якого в довкілля потрапила велика кількість радіоактивних речовин (ізотони урану, плутонію, йоду, цезію, стронцію). Першими на місце події прибули пожежники на чолі з лейтенантом Володимиром
У зруйнованому реакторі відбувалися неконтрольовані ядерні та
Спочатку керівництво СРСР і УРСР замовчувало масштаби трагедії та намагалося приховати інформацію про її наслідки.
Зруйнований четвертий енергоблок ЧАЕС. 1986 р.
Органи влади не попередили населення про масштаби небезпеки та не надали рекомендацій, як зменшити вплив радіації на організм.
Історичний факт
26 квітня 1986 р. в Інституті ботаніки АН УРСР дозиметри показали різке підвищення радіоактивності. Коли вчені спробували з’ясувати, чому так сталося, представники органів держбезпеки опечатали прилади, посилаючись на те, що ця інформація таємна та нібито з метою недопущення паніки й поширення провокаційних чуток.
Перше офіційне повідомлення про аварію було зроблене лише 28 квітня.
Десятки тисяч людей боролися з аварією, у ліквідації наслідків якої брали участь регулярні військові частини та резервісти. Вони працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набирав допустиму норму радіації, виїжджали, а на їхнє місце прибували інші. Намагаючись припинити смертоносні викиди радіації, вони скидали на зруйнований реактор із вертольотів мішки з піском і свинцем. Для очищення від радіоактивного забруднення в місцях, небезпечних для життя людей, використовувалися роботи. Ці розумні машини вели радіаційну розвідку, розбирали завали, здійснювали захоронення радіоактивних матеріалів. Рада міністрів СРСР вирішила евакуювати жителів м. Прип’яті, побудованого поблизу станції. Згодом евакуювали людей із 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС.
Якщо іноземні ЗМІ говорили про загрозу для життя людей, яка виникла внаслідок катастрофи, то партійне керівництво УРСР, намагаючись приховати це, організувало 1 травня 1986 р. в Києві та інших містах і селах, які зазнали згубного впливу радіації, демонстрації до Дня міжнародної солідарності трудящих. Лише наприкінці травня 1986 р. вдалося зупинити активне виверження радіоактивних речовин, через яке тисячі ліквідаторів отримали дуже високі дози опромінення.
Катастрофа на ЧАЕС завдала великої шкоди здоров’ю людей, довкіллю га економіці України. За оцінками Міністерства охорони здоров’я України, у результаті аварії на ЧАЕС постраждало 3,5 млн осіб. Понад третина з них – діти. Витрати на ліквідацію наслідків цієї катастрофи в 1986-1989 pp. становили понад 10 млдр дол. США. Зросла захворюваність дітей на рак щитоподібної залози. Найбільше постраждали безпосередні учасники ліквідації наслідків катастрофи. Були забруднені мільйони гектарів сільськогосподарських угідь.
Що ж стало причиною катастрофи? Спочатку провина покладалася лише на персонал, оскільки оператор допустив помилку під час проведення випробувань на четвертому енергоблоці. Такі висновки зробила комісія, яка проводила розслідування, КДБ СРСР, судові органи. Однак згодом причини катастрофи почали пов’язувати з недоліками конструкції реактора.
Чорнобильські події позначилися також на свідомості людей – катастрофа сколихнула радянське суспільство, уплинула на суспільно-політичні процеси в УРСР. Людей особливо обурювало приховування правди про катастрофу на ЧАЕС. Опозиція оприлюднила її трагічні наслідки й розпочала нищівну критику комуністичної партії та поведінки її керівників – адже керівництво компартії України дало дозвіл на будівництво цього небезпечного об’єкта поблизу столиці нашої держави – Києва. Під впливом аварії на ЧАЕС активізувався екологічний рух, який оформився в асоціацію “Зелений світ”.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)