Цицерон Марк Туллій

Політологічний словник

Цицерон Марк Туллій (106 – 43 рр. до н. е.)- давньоримський політичний діяч, оратор, мислитель, належав до стану вершників, уперше виступив з політичними промовами у 81 – 80 рр. до н. е. проти диктатури Корнелія Сулли. Політична кар’єра Ц. складалася з посад квестора, претора, консула, проконсула, сенатора. Спираючись на твори давньогрецьких політичних мислителів Платона, Аристотеля, Зенона та інших, написав політичні трактати “Про державу”, “Про закони”, “Про межі добра і зла”, “Про обов’язки”

та ін. (всього 19). Крім того, окремі політичні погляди, оцінки та висновки містяться у 58 судових і політичних промовах і більш ніж у 800 листах Ц., які є цінними джерелами про політичний стан і політичні процеси Римської держави. Політичний ідеал Ц. – змішаний державний устрій, тобто поєднання елементів монархії, аристократії та демократії, зразком якого він вважав Римську республіку 3 – поч. 2 ст. до н. е. Управління в такій державі в періоди криз підтримується видатними правителями, охоронцями державної
законності, у яких поєднуються політичні теоретичні знання і політична (в тому числі ораторська) практика. Практичною політичною програмою Ц. була злагода та однодумство блоку сенатського і вершницького станів проти демократії і претендентів на монархічну владу. Така позиція приводила Ц. як політика в опозицію проти диктатури С. Катилини, проти Першого тріумвірату (Цезар – Помпей – Красс), проти замахів Цезаря на республіканські основи Риму. Але він негативно поставився до вбивства Цезаря і очолив політичну боротьбу проти нової громадянської війни як вождь сенату і республіканців. Після створення Другого тріумвірату (Август – Антоній – Лепід) Ц. був занесений до прискрипційних списків і загинув як одна з жертв репресій.

Цицерон суттєво розвинув ідею про республіканську форму державного управління, в якій розкрив значення згуртованості спільних інтересів і злагоди у правових питаннях, коли природним шляхом забезпечуються природжені потреби загального блага вільних громадян, захист їхніх інтересів і власності. Але погляди Ц. на форми державного управління і його концепція рівності досить суперечливі: з одного боку, тези “за природою всі ми подібні і рівні поміж собою”, “між людьми жодної відмінності немає”, “перед законом всі рівні”, “вважати найбагатших людей найліпшими – огидно”, а з іншого – “рабство зумовлене природою”, “рабський стан корисний”, “рівність вільних несправедлива, коли при цьому не відрізняються ступені у соціальному становищі та гідності”. Для сучасної політології певний інтерес і наукову корисність становлять концептуальні погляди Ц. на проблеми політичного лідера (“істинного правителя”), ідеального громадянина, істинного права, істинних законів тощо. У Ц. правитель повинен бути мудрим, справедливим, передбачливим, виваженим, володіти красномовством, ученнями про державу, знаннями основ права, здатністю до самопожертви на благо суспільства; громадянин – здатністю зберігати велич духу і благопристойність, не шкодити, добре працювати і захищати вітчизну; правові акти – не порушувати природний порядок, не творити право з безправ’я, добро із зла, чесне з ганебного. Цицерон розробив проекти законів про релігію і про магістрати, які стали важливим внеском у теорію державного управління. В них детально визначаються повноваження державних службовців, окреслюється міра їх влади, як і міра покірності для громадян. Окремі положення політичних поглядів Ц. заклали основи міжнародного політичного спілкування і міжнародного права (гуманне поводження з полоненими, необхідність дотримання міжнародних зобов’язань, поділ воєн на справедливі і несправедливі та ін.), хоча загалом він був прихильником світового політичного панування Риму, жорсткого терору щодо політичних супротивників.

У цілому можна стверджувати, що Ц. належав до інтелектуальної еліти давньоримського суспільства, був першим в історії інтелігентом, який, хоч і на короткий час, опинився біля стерна управління державою. Мабуть, він є прообразом майбутніх інтелігентів – правителів з їхніми характерними особливостями, специфічними чеснотами та недоліками. Цицерон жив і діяв у велику і драматичну епоху не тільки римської, а й світової історії, коли республіканський державний устрій, який своїм корінням був пов’язаний з античною полісною демократією, перетворювався на тоталітарний режим світової імперії. Теоретико-політична спадщина видатного мислителя відображає сучасні йому політичні процеси і катаклізми.

Гаспоров М. Л. Цицерон // Советская историческая энциклопедия. – Т. 15. – М., 1974; Політологічний енциклопедичний словник. – К., 1997; Утченко С. Л. Цицерон и его время. – М., 1972; Цицерон М. Т. О государстве; О законах. – М., 1966.

А. Пахарев




Цицерон Марк Туллій