Давньогрецька економічна думка

Давньогрецька економічна думка – економічні уявлення, припущення та елементи наукової економічної думки, що сформувалися в античній Греції (V ст. до н. е.) і мали значний вплив на економічну думку Середньовіччя і Відродження, на формування у XVII – XVIII ст. політичної економії як науки та її розвиток. У Д. е. д. найбільш плідним був період другої половини VII ст. до н. е. – II – І ст. до н. е., коли відбувався поступовий перехід від натурального до товарного господарства, зростали позичковий капітал і лихварство, що сприяло диференціації дрібних

і середніх землевласників. Водночас відбувається суспільний поділ праці й ускладнюється соціальна структура суспільства, збільшуються кількість рабів та обсяг дешевої рабської праці, зростає державний сектор економіки, загострюється протистояння між біднотою та плутократією, а також між мешканцями міста й села. Еволюція цих процесів у різних місцевостях Давньої Греції цього періоду відображена в економічному законодавстві (реформи Солона), творах Сократа, Ксенофонта, Фукідіда, Платона, Арістотеля.
Великого значення вони надають економіці (oikonomia – управління господарством) як умінню ефективно управляти господарством, мистецтву адміністративного управління, ролі людини і передусім правителя в державі й управлінні, порівняльній ефективності різних форм власності тощо. У творах цих мислителів уперше зроблено спроби теоретичного та методологічного обгрунтування таких економічних категорій, як товар, обмін, гроші, ціна, торгівля, прибуток, позичковий відсоток (див. Антична економічна думка).




Давньогрецька економічна думка