Деградація деревостанів під дією рекреації

Лісівництво

РОЗДІЛ 4. ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА У ЛІСАХ ЗЕЛЕНИХ ЗОН

Лекція 2. НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ РЕКРЕАЦІЇ НА ЛІСОВІ НАСАДЖЕННЯ

2.5 Деградація деревостанів під дією рекреації

Найбільш стійким серед компонентів лісу до рекреаційного навантаження є деревостан. Встановлено наступний ряд деревних порід за їх стійкістю до рекреації: дуб, в’яз, липа, клен звичайний, ясен, береза, осика, вільха чорна, сосна і ялина. Але навіть дуб при утворенні дернини, при порушенні волого-повітряного режиму грунту утворює поверхневу кореневу систему, що

має коріння на глибині всього 6-7 см, через що терпить від конкуренції злакової рослинності. В ре­зультаті цього в дібровах спочатку випадають із деревостану граб та інші супутники дуба. Деревостан із багатоярусного перетворюється в одноярусний, а при повноті 0,5 (за зімкнутістю пологу) на деревах дуба з’являються “водяні пагони”, дерева починають суховершинити та відмирати. У безсніжні зими грунт промерзає глибше, що призводить до відмирання коріння, а це викликає масове усихання дерев під впливом шкідників та хвороб. У рекреаційних лісах під впливом надмірного навантаження на 10-15 днів раніше
скидають листя супут­ники дуба, чим намагаються зменшити шкідливий вплив посухи.

Як відповідна реакція на пониження життєздатності дерев – спостерігається зменшення заселеності коріння мікоризоутворюючими грибами. Цей процес іде помітніше у осики і менш помітно у берези та сосни. Саме тому втрата стійкості осикового деревостану спостері­гається при повному витоптуванні на 30-40% площі, тоді як у березняках та сосняках – при 60-75%.

У приміських лісах до негативної дії рекреаційного навантаження додається забруднення атмосфери і більш чутливими до нього виявляються хвойні породи, у яких поступово притуплюється приріст у висоту, крони стають більш ажурними, хвоя укорочується, зменшується приріст стовбурів у товщину.

Ущільнення грунту призводить до зменшення кількості кореневих волосків, відмирання коріння, що в свою чергу зменшує площу живлення дерев у 3-4 рази. Ослаблення дерев супроводжується заселенням їх стовбуровими шкідниками, особливо короїдами. На ослаблених деревах сосни, осики поселяється опеньок, який викликає суховерхість, а згодом і відмирання дерев. Шкоду від надмірного рекреаційного навантаження приносить і соснова губка, яка уражує деревостани середнього та старшого віку. На деревах дуба, берези, липи збільшується ураження справжнім та несправжнім трутовиком. Але в цілому дорослі деревостани при однаковому рівні рекреаційного навантаження виявляються більш стійкими, ніж молодняки та середньовікові.

У 60-70-х рр. XX ст. з’явилися публікації, автори яких пропонували класифікувати лісові насадження в залежності від різного ступеню антропогенного впливу на них. З’явився термін “дигресія” – від лат. digressio, що означає відхилення, у нашому смислі – порушення лісу.

Більшість дослідників виділяли п’ять фаз (стадій) дигресії (Л. В. Крестьяшина, 1985; Г. А. Полякова, 1980; С. А. Диренков, 1983; Л. П. Рисін,1983; А. С. Тихонов, 1983). В ті роки не було єдиного діагнос­тичного підходу до встановлення фаз дигресії. Деякі автори пропону­вали виділяти менше стадій, наприклад, Е. А. Решас та Є. Є. Палішкіс (1983)- три: слабку, середню та сильну, а Л. В. Крестьяшина та ін. (1993) – чотири: нульову, першу, другу та третю.

Оскільки надгрунтовий покрив є індикатором змін у лісовому насадженні під впливом рекреації, його і потрібно брати, поряд з част­кою стежок, щоб установити фазу дигресії лісостану. Такий підхід у Л. П. Рисіна (1983) та А. С. Тихонова (1983), за яким виділяють наступні фази:

1. Надгрунтовий покрив представлений типовими лісовими видами рослин, стежки відсутні. А. С. Тихонов першу фазу називає “відсутністю дигресії”, бо деревостан – цілком здоровий.

2. У складі надгрунтового покриву з’являються лугові види трав та бур’яни, стежки займають до 10% площі. Як правило, зникають ефемероїди. У дібровах випадають із II ярусу клен, липа, через що більше розстається підлісок. Рекреаційне навантаження лежить в межах 2-10 люд год*га-1.

3. Типовий для даних лісорослинних умов надгрунтовий покрив зберігається на 50-60% площі ділянки, а решту площі займають лугово-лісові види та бур’яни, стежки – до 20-30% площі. На 5-30% площі покрив витоптаний повністю і у цих місцях відмічається усихання дерев, але їх кількість не перевищує 10%. Зімкнутість пологу знижується до 0,6-0,7, тому із надгрунтового покриву зникають тіньолюби – копитень європейський, вороняче око і т. п.

Рекреаційне навантаження досягає 10-30 люд*год*га-1, а з його зростанням настає четверта фаза дигресії. Третя фаза вважається критичною. При ній лісостан може ще самостійно виправитись завдяки регулюванню рекреаційного навантаження.

4. Для цієї фази характерна деградація лісостану, тобто припи­няється процес поновлення, підлісок зріджений, а зімкнутість його пологу не перевищує 0,2.

У покрові переважають лугові види. Більшість дерев суховерхі, заселені стовбуровими шкідниками, багато дерев сухостійні. Здорові дерева складають не більше 50%, зімкнутість їх пологу становить від 0,7 до 0,4. Лісова рослинність та підстилка зберігається лише в куртинах підросту, підліску та навколо дерев. Переважають стежки, витоптані галя­вини. Утворюється деградований тип лісу з невисокою естетичною якістю.

5. Зімкнутість пологу деревостану менше 0,4. По суті – площа ділян­ки не є лісопокритою. Типові лісові види зберігаються на 5-10% площі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


Деградація деревостанів під дією рекреації - Довідник з природознавства


Деградація деревостанів під дією рекреації