ДЕЛІКВЕНТНІСТЬ

Соціологія короткий енциклопедичний словник

ДЕЛІКВЕНТНІСТЬ (від лат, delictum – провина, порушення) – сукупність протиправних вчинків чи злочинів, які не відповідають формально зафіксованим юридичним нормам, виконання яких гарантовано державою. Д. – різновид девіантної поведінки, за яку несуть карну відповідальність. На відміну від Д„ девіантність – різноманітні вчинки або дії, які є відхиленням від заг. прийнятих, неформальних норм та правил поведінки. їх виконання не гарантується правовими аспектами держави, позаяк вони закріплені

традиціями, звичаями, етикетом, манерами, тобто своєрідними конвенціями чи виробленими досвідом установками між людьми, що є правильною, пристойною поведінкою. Д поведінка абсолютна до законів країни, оскільки існує абсолютна норма – юридичний закон, котрий кваліфікує цю поведінку як злочин Напр., самогубство, тобто добровільне та навмисне припинення свого життя, – девіантність, а вбивство іншої людини – злочин – деліквентність.

Виділяють три групи факторів ризику Д. поведінки:

біол. – пов’язані з процесом статевого визрівання та нестійкістю в цьому віці різних фізіологічних систем, передусім нервової; психол. – наявність таких рис характеру, як нестійкість, гіпертимність (надмірне емоційне збудження), їстероїдність, епілептоїдність, можливе підвищене сприймання, засвоєння асоціальних настанов, залежність від ситуації та нездатність активно впливати на неї, схильність до втечі від важких ситуацій чи повне підкорення їм; соціальні фактори – несприятливі умови оточення та виховання. В кожному окремому випадку має значення не якийсь один критерій, а їх поєднання. Категорії спільнот, схильних до скоєння Д. дій, наз. групами ризику. До них, напр., належить підліткова молодь, алкоголіки, наркомани та ін., всі серйозні порушення яких, свідомі вони чи ні, але які підпадають під категорію протиправних дій, належать до Д. поведінки Встановлено, що людина тим краще засвоює зразки Д„ поведінки, чим частіше з ними стикається та чим молодша вона за віком.




ДЕЛІКВЕНТНІСТЬ