Детермінізм Лапласа

ФІЗИКА

Частина 1 МЕХАНІКА

Розділ 2 ДИНАМІКА МАТЕРІАЛЬНОЇ ТОЧКИ

2.6. Детермінізм Лапласа

Другий закон Ньютона дає змогу виразити зв’язок станів механічної системи у вигляді закону динамічного типу. В ньютонівському розумінні причиною зміни стану руху тіла виступає зовнішня дія на нього, при цьому початковий стан тіла є умовою його руху. В лапласівському розумінні початковий стан тіла розглядається як причина його кінцевого стану, а зовнішня дія на нього є умовою руху тіла.

При всіх відмінностях ньютонівське тлумачення причини як сили, що зумовлює механічний рух, і лапласівське тлумачення причинності як зв’язку станів механічної системи пов’язані одне з одним. Визначення причинної зумовленості механічного об’єкта веде до визнання детермінованості його станів, і навпаки, визнання детермінованого стану пов’язане з визнанням зумовленості руху об’єкта певною силою.

Лапласівський детермінізм (твердження про можливість точного передбачення руху механічних об’єктів) є визнанням пізнаваності законів, що відображають зв’язок станів

механічного об’єкта, а отже, пізнання причинних зв’язків, що зумовлюють його рух.

Лапласівський детермінізм у класичній механіці збігається з математичним детермінізмом. Диференціальні рівняння, що описують рух механічної системи, за заданих початкових умов мають тільки один розв’язок, за допомогою якого можна визначити поведінку цієї системи в майбутньому.

Другий закон Ньютона виражає в опосередкованій формі необхідний зв’язок між початковим станом системи та її станом у наступний момент часу при заданих зовнішніх діях на систему. Він виражає те, що такий початковий стан за заданих умов неодмінно детермінує наступні стани, які, в свою чергу, детермінують свій наступний стан і т. д. Тому поняття необхідного зв’язку станів, так званий класичний детермінізм, може формулюватися так: з одного і того самого початкового стану за однакових зовнішніх умов виникає один і той самий ряд станів системи.

Необхідний зв’язок станів системи Лаплас ототожнював із причинним зв’язком, вважаючи, що сучасний стан Всесвіту є наслідком його попередніх станів та причиною наступних. Стан світу в певний момент, на його думку, визначає стан світу в будь-який інший наступний момент часу. Він вважав, що поняття необхідного зв’язку станів можна застосовувати не лише до Всесвіту в цілому, а й до скінченних систем. Кожне явище в природі – необхідний наслідок її законів. Випадкові причини, за Лапласом, – уявні, що насправді не існують, вони відкидаються в процесі розширення меж людського знання. Визнання об’єктивного зв’язку станів природних процесів є великою заслугою лапласівського детермінізму. Проте не можна погодитися з його поглядом на випадкове як на таке, причину чого ми не знаємо. Категорія випадковості у Лапласа перетворюється на суто суб’єктивну категорію.

Лаплас визнає, що причинні зв’язки пізнаванні, і наголошує, що наше знання цих зв’язків усе більше розширюється і поглиблюється, наближаючись до повного і вичерпного знання. “Розум, – писав він, – який для якогось певного моменту часу знав би всі сили, що діють в природі, та відносне розташування її складових частин, якби він до того ж був досить великий, щоб піддати ці дані аналізу, охопив би в одній формулі рух найбільших тіл Всесвіту і найменшого атома, для нього не було б нічого незрозумілого і майбутнє, так само як і минуле, стало б перед його поглядом”*.

Інакше кажучи, якби демон Лапласа (прообраз всеосяжного розуму) був у змозі фіксувати в будь-який момент положення і швидкості всіх атомів Всесвіту, всі сили, що діють на них, якби для нього не існувало ніяких математичних труднощів і щоб він міг миттєво робити найскладніші розрахунки, то він міг би, за Лапласом, дати відомості про всю минулу та майбутню долю світу, передбачити всі події. У цьому полягає суть лапласівського детермінізму.

Механізм лапласівського детермінізму виходить із того, що зв’язок станів будь-яких об’єктів може бути описаний за допомогою понять і законів класичної механіки. Світ, за Лапласом, є сукупністю матеріальних точок, що змінюють свій стан під дією механічних сил, описуючи при цьому певні траєкторії. Корені обмеженості лапласівської концепції причинності полягають в універсалізації механічної картини світу.

Динамічна закономірність, що формулюється в механіці, відображає об’єктивні, причинні зв’язки фізичних процесів. Проте причинність у динамічній закономірності однобічна. У законах класичної механіки причинність виступає як однозначна неминучість.

Причинність, яка є однією з форм зв’язку, однобічно відображає загальний зв’язок та взаємозумовленість об’єктів. Проте вона відображає також внутрішньо притаманну властивість матерії, що рухається у просторі й часі, спричиняє всю різноманітність явищ навколишнього світу, є активним началом усіх його змін.

Отже, лапласівський детермінізм виражає одне з розумінь закономірностей зміни фізичних процесів у часі, яке виросло на грунті класичної механіки. Раціональним у цьому детермінізмі є визнання об’єктивності й пізнаваності зв’язку станів. Обмеженість його полягає в запереченні об’єктивного характеру випадковості та в абсолютизації механічної картини світу.

___________________________________________________________________

*Лаплас П. С. Изложение системы мира. – Л.: Наука, 1982. – С. 364.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Детермінізм Лапласа