Дисоціація кислот, основ і солей у водних розчинах – РОЗЧИНИ

ПОСІБНИК З ХІМІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Частина І. ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ

Розділ 5. РОЗЧИНИ. ТЕОРІЯ ЕЛЕКТРОЛІТИЧНОЇ ДИСОЦІАЦІЇ

§ 5.8. Дисоціація кислот, основ і солей у водних розчинах

За допомогою теорії електролітичної дисоціації дають означення й описують властивості кислот, основ і солей.

Кислотами називаються електроліти, під час дисоціації яких як катіони утворюються тільки катіони гідрогену.

Наприклад:

НСl ⇆ Н+ + СlO-;

СН3СООН ⇆ Н+ + СН3СОО-.

Основність кислоти визначається числом катіонів гідрогену, які утворюються під час дисоціації. Так, НСl, HNO3 – одноосновні кислоти – утворюється один катіон гідрогену; H2S, Н2СО3, H2SO4 – двохосновні, а Н3РО4, H3AsO4 – трьохосновні, оскільки утворюються відповідно два і три катіони гідрогену. З чотирьох атомів гідрогену, які містяться в молекулі ацетатної кислоти СН3СООН, тільки один, що входить до складу карбоксильної групи – СООН, здатний відщеплюватися у вигляді катіона Н+ : ацетатна кислота – одноосновна.

Дво – та багатоосновні кислоти дисоціюють ступінчасто (поступово). Наприклад:

Н3РО4 ⇆Н+ + Н2РО4- (перший ступінь);

Н2РО4- ⇆ Н+ + НРО42- (другий ступінь);

НРО42- Н+ + РО43- (третій ступінь).

Дисоціація багатоосновної кислоти відбувається головним чином за першим ступенем, меншою мірою – за другим і лише незначною мірою – за третім.

Тому у водному розчині, наприклад, ортофосфатної кислоти поряд з молекулами Н3РO4 є іони (у кількостях, що послідовно зменшуються) Н2РО4- , НРO42- і РО43- .

Основами називаються електроліти, під час дисоціації яких як аніони утворюються тільки гідроксид-іони.

Наприклад:

КОН ⇆ К+ + ОН-; NH4OH ⇆ NH4+ + ОН-

Розчинні у Воді основи називаються лугами. їх небагато. Це основи лужних і лужноземельних металів: LiOH, NaOH, КОН, RbOH, CsOH, FrOH, Ca(OH)2, Sr(OH)2, Ba(OH)2, Ra(OH)2, а також NH4OH. Більшість основ у воді розчиняються мало.

Кислотність основи визначається числом її гідроксильних груп (гідроксигруп). Наприклад, NH4OH – однокислотна основа, Са(OН)2 – двокислотна, Fe(OH)3 – трикислотна тощо. Дво – і багатокислотні основи дисоціюють ступінчасто:

Са(ОН)2 ⇆ Са(ОН)+ + ОН – (перший ступінь);

Са(ОН)+ ⇆ Са2+ + ОН – (другий ступінь).

Однак є електроліти, які під час дисоціації одночасно утворюють катіони гідрогену і гідроксид-іони. Ці електроліти називаються амфотерними, або амфолітами. До них належать вода, гідроксиди цинку, алюмінію, хрому і ряд інших речовин. Вода, наприклад, дисоціює на іони Н+ і ОН – (у незначних кількостях):

H2O ⇆ Н+ + ОН-.

Отже, в неї однаковою мірою виражено і кислотні властивості, зумовлені наявністю катіонів гідрогену Н+ , і лужні властивості, зумовлені наявністю іонів ОН – .

Дисоціацію амфотерного гідроксиду цинку Zn(OH)2 можна виразити рівнянням

2OН – + Zn2+ + 2Н2O ⇆ Zn(OH)2 + 2Н2О ⇆ 2- + 2Н+.

Солями називаються електроліти, під час дисоціації яких утворюються катіони металів (а також катіон амонію МН4+ ) і аніони кислотних залишків.

Наприклад:

(NH4)2S)4 2NH4+ + SO42-; Na3P)4 ⇆ 3Na++ PO43-

Так дисоціюють середні солі. Кислі ж і основні солі дисоціюють ступінчасто. У кислих солей спочатку відщеплюються іони металів, а потім – катіони гідрогену. Наприклад:

KHSO4 ⇆ К+ + HSO4-

І далі

HSO4- ⇆ Н+ + SO42-.

В основних солей спочатку відщеплюються кислотні залишки, а потім – гідроксид-іони. Наприклад:

Мg(ОН)Сl ⇆ Мg(ОН)+ + Сl-

І далі

Мg(ОН)+ ⇆ Мg2+ + ОН-.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Нерівномірний рух тіла
Дисоціація кислот, основ і солей у водних розчинах – РОЗЧИНИ