Політологічний словник Зенон Елейський (бл. 490 – бл. 430 до н. е.) – давньогрецький філософ, представник елейської школи, засновник діалектики як правності в тлумаченні суперечностей

Політологічний словник Групи тиску – певна група людей, метою діяльності яких є тиск на вибір і прийняття політичних рішень. Характерними ознаками Г. т. є мінімум

Політологічний словник Біди влади (colamitees / misfortunes of power) – негаразди, труднощі, складнощі, що супроводжують певну владу під час її невдач, неефективного функціонування. Відтак виникає

ФАШИЗМ – правоекстремістська політична течія та ідеологія, що спирається на войовничий антидемократизм, расизм, шовінізм, доведені до істерії, на звеличування тоталітарної держави, обстоювання сильної, авторитарної партії,

Політологічний словник Сценарний підхід у політиці – один з методів аналізу політичних явищ та процесів. Сутність С. п. п. полягає у його синтезі різноманітних методів,

Політологічний словник Мандат (від лат. mandatum – доручення) – доручення, надане повноваження бути представником. Термін може використовуватись як визначення правовідносин, пов’язаних з представництвом, або безпосередньо

Політологічний словник Католикос (від грецьк. katholikos – загальний, вселенський) – вищий церковний титул глави Вірменської апостольської церкви (запроваджений у IV ст.) і титул глави Грузинської

Політологічний словник Закон Божий – 1) назва сукупності основних принципів і віровчень; 2) навчальна дисципліна в духовних і деяких інших навчальних закладах. М. Головатий

Політологічний словник Більшовизм – ідеологічна і політична течія XX ст. Більшовизм виник і організаційно оформився на другому з’їзді Російської соціал-демократичної робітничої партії (1903). Група делегатів

Політологічний словник Закон Вагнера – закон збільшення державних витрат. М. Головатий

Політологічний словник Етика влади (ethics of power, від лат. ethica, від грецьк. ethos – звичай, норов, характер) – 1) дотримання владою відповідних норм моралі і

Політологічний словник Політизація етнічності і етнізація політики – процес трансформації інтересів етнічної спільноти, етнічних ідеалів і цінностей у мотиви і цілі політичної участі (або відмови

ПОЛІТИЧНИЙ ТИСК – метод політичної боротьби, який застосовується з метою змусити певну політичну силу прийняти якесь політичне рішення (заяви протесту, депутатські запити, кампанії у пресі,

Політологічний словник Комісія делегованих виборців – 1) загалом – комісія обраних електорів (лат. electore – вибирати) або делегованих виборців, яка відповідає за вибори претендента на

Політологічний словник Імплементація (від лат. Impleo – виконувати, наповняти) – виконання, здійснення державами міжнародних правових норм. Передбачає втілення зобов’язань, узятих державами в міжнародних договорах, у

Політологічний словник Папська курія (лат. curia, від cum – разом і vir – чоловік) – верховний правлячий орган папської влади, сукупність центральних установ такої влади.

ЛЮМПЕНІЗАЦІЯ – процес втрати якимось класом, соціальним прошарком характерних рис, перехід в нижчий соціальний статус. Л. здебільшого супроводжується втратою професіоналізму та соціальної ініціативи, безробіттям, правовим

Політологічний словник Група десяти”Паризький клуб” – створена в 1961 р. у Парижі міжурядова організація, до складу якої увійшли 10 найбільш розвинених з економічного погляду країн

Політологічний словник Регентувати – виконувати функції регента. В. Захожай

Page 1 of 7312345678910...203040...Last »