Політологічний словник Зенон Елейський (бл. 490 – бл. 430 до н. е.) – давньогрецький філософ, представник елейської школи, засновник діалектики як правності в тлумаченні суперечностей

Політологічний словник Групи тиску – певна група людей, метою діяльності яких є тиск на вибір і прийняття політичних рішень. Характерними ознаками Г. т. є мінімум

Політологічний словник Біди влади (colamitees / misfortunes of power) – негаразди, труднощі, складнощі, що супроводжують певну владу під час її невдач, неефективного функціонування. Відтак виникає

ФАШИЗМ – правоекстремістська політична течія та ідеологія, що спирається на войовничий антидемократизм, расизм, шовінізм, доведені до істерії, на звеличування тоталітарної держави, обстоювання сильної, авторитарної партії,

Політологічний словник Сценарний підхід у політиці – один з методів аналізу політичних явищ та процесів. Сутність С. п. п. полягає у його синтезі різноманітних методів,

Політологічний словник Мандат (від лат. mandatum – доручення) – доручення, надане повноваження бути представником. Термін може використовуватись як визначення правовідносин, пов’язаних з представництвом, або безпосередньо

Політологічний словник Католикос (від грецьк. katholikos – загальний, вселенський) – вищий церковний титул глави Вірменської апостольської церкви (запроваджений у IV ст.) і титул глави Грузинської

Політологічний словник Закон Божий – 1) назва сукупності основних принципів і віровчень; 2) навчальна дисципліна в духовних і деяких інших навчальних закладах. М. Головатий

Політологічний словник Більшовизм – ідеологічна і політична течія XX ст. Більшовизм виник і організаційно оформився на другому з’їзді Російської соціал-демократичної робітничої партії (1903). Група делегатів

Політологічний словник Закон Вагнера – закон збільшення державних витрат. М. Головатий

Політологічний словник Етика влади (ethics of power, від лат. ethica, від грецьк. ethos – звичай, норов, характер) – 1) дотримання владою відповідних норм моралі і

Політологічний словник Політизація етнічності і етнізація політики – процес трансформації інтересів етнічної спільноти, етнічних ідеалів і цінностей у мотиви і цілі політичної участі (або відмови

ПОЛІТИЧНИЙ ТИСК – метод політичної боротьби, який застосовується з метою змусити певну політичну силу прийняти якесь політичне рішення (заяви протесту, депутатські запити, кампанії у пресі,

Політологічний словник Комісія делегованих виборців – 1) загалом – комісія обраних електорів (лат. electore – вибирати) або делегованих виборців, яка відповідає за вибори претендента на

Політологічний словник Імплементація (від лат. Impleo – виконувати, наповняти) – виконання, здійснення державами міжнародних правових норм. Передбачає втілення зобов’язань, узятих державами в міжнародних договорах, у

Політологічний словник Папська курія (лат. curia, від cum – разом і vir – чоловік) – верховний правлячий орган папської влади, сукупність центральних установ такої влади.

ЛЮМПЕНІЗАЦІЯ – процес втрати якимось класом, соціальним прошарком характерних рис, перехід в нижчий соціальний статус. Л. здебільшого супроводжується втратою професіоналізму та соціальної ініціативи, безробіттям, правовим

Політологічний словник Група десяти”Паризький клуб” – створена в 1961 р. у Парижі міжурядова організація, до складу якої увійшли 10 найбільш розвинених з економічного погляду країн

Політологічний словник Регентувати – виконувати функції регента. В. Захожай

Політологічний словник Апієва дорога – фактично одна з перших вимощених доріг, побудованих людиною. Вона сполучала Рим з Капуєю. А. д. було прокладено за цензора Апія

Політологічний словник Психологія влади (psychology of power, від грецьк. psyche – душа і logos – слово, вчення) – одна зі складних та перспективних наук на

Політологічний словник Гегемонізм (hegemony, від грецьк. hegemonia – переважання в силі, керівництво) – владарювання, що має домінуюче становище в будь-чому, зокрема й у владних структурах.

Політологічний словник Історицизм – течія західноєвропейської філософсько-історичної думки кінця XIX – першої половини XX ст., що розглядала сукупність методологічних і гносеологічних проблем історичного знання і

Політологічний словник Рух прихильників миру – масовий рух проти війни, з вимогами припинення гонки озброєнь, з організацією контролю над озброєнням, роззброєнням. Р. п. м. об’єднував

Політологічний словник Депутатський мандат (від лат. mandatium – доручення) – документ, який засвідчує законність і обсяг повноважень депутата парламенту або іншого представницького органу, а також

Політологічний словник Круглашов Анатолій Миколайович (нар. 1962) – доктор політичних наук, завідувач кафедри політології та соціології Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Народився у ч.

Політологічний словник Закон джунглів – термін, що використовується для означення, характеристики повного безправ’я, насилля, порушення, нехтування загальноприйнятих норм, у тому числі і в політиці, політичній

Політологічний словник Геродот (грецьк. Herodos (між 490 і 480 рр. до н. е. – між 430 і 425 рр. до н. е.) – видатний історик

Політологічний словник Великоросія (Creat Russia) – офіційна назва в XIX – початку XX ст. території європейської частини Російської імперії, яка увійшла до складу Російської держави

Політологічний словник Інформаційний тероризм – використання інформаційних технологій, засобів масової комунікації, поширення інформації з метою цільового впливу на вибраний об’єкт, його дискредитації. Бондар Ю. В.

Політологічний словник Філософія політична – галузь філософського знання, предметом якого є методолого-світоглядні й ціннісні принципи пізнання та інтерпретації політики як суспільного явища. Дуже повільно конституювалася

Політологічний словник Кропоткін Петро Олексійович (1842 – 1921) – російський революціонер-анархіст, вчений. Походив з князівського роду. Закінчив Пажеський корпус, навчався у Петербурзькому університеті, був членом

Політологічний словник Іміджмейкер – у перекладі з англійської означає робити образ, відповідно іміджмейкер – особа, яка цілеспрямовано формує, коригує (створює) імідж. Вирізняють імідж політика, політичної

Політологічний словник Форма держави – спосіб організації та порядок здійснення державної влади. Ф. д. передбачає державне правління – спосіб організації вищих органів державної влади; державний

Політологічний словник Партія політична – добровільне об’єднання громадян, метою якого є легальна участь у боротьбі за владу. П. п. будується на певних організаційних засадах та

Політологічний словник Ринковий соціалізм – течія соціалізму, що виступає за поєднання суспільної власності на засоби виробництва з широким застосуванням ринкових механізмів в економіці. Наприклад, зосереджуючи

Політологічний словник Конвергенція етнічна (від лат. convergere (converge) – сходжусь, наближаюсь) – виникнення в різних місцях незалежно один від одного схожих або однакових культурних явищ

Політологічний словник Аристотель (384 – 322 до н. е.) – давньогрецький мислитель, учень Платона, вихователь Александра Македонського. Уперше виокремив у природі людину як політичну істоту,

Політологічний словник Уряд (англ. government – керування, правління; фр. gouvernment – управління)- вищий орган у системі виконавчої влади держави, підпорядкований парламенту і главі держави, який

Політологічний словник Влада диктатора (power/rule of dictator) – право і можливість володаря безроздільно розпоряджатися долями багатьох людей, країни. В остаточному підсумку такі обставини зумовлюють і

Політологічний словник Папа Римський (Ропе; лат. papa від грецьк. pappas – батько) – глава католицької церкви і держави Ватикан. П. Р. обирається на все життя

Політологічний словник Інструменталізм – теоретичний підхід, представники якого, базуючись на функціоналізмі і прагматизмі, визнають існування етносу як факт, даність, вважають етнічність продуктом етнічних міфів, які

Політологічний словник Виробнича демократія – політика, що базується на участі працівників у прийнятті певних управлінських рішень відповідної організації. Керівник такої організації частину своїх (найчастіше другорядних)

ОХЛОКРАТІЯ – 1) ситуація заколотів, погромів, безладдя, в якій господарем становища є натовп; 2) влада суспільно-політичних груп, що апелюють до популістських настроїв у їх примітивних,

Політологічний словник Валютна політика – сукупність державних заходів щодо збереження стабільності курсу національної грошової одиниці як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Вищою метою

СОЦІАЛІЗМ – учення про суспільний устрій, для якого характерний підхід до розв’язання всіх соціальних проблем з погляду суспільства як єдиного цілого. Основні тлумачення: 1) марксистське

Політологічний словник Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права – основоположний міжнародно-правовий документ у галузі міжнародного захисту економічних, соціальних і культурних прав та основних

ЖІНОЧА ДОМІНАНТА В СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ – панування жіночої праці в соціальній сфері життєдіяльності суспільства, що грунтується на усталеному закріпленні за жінкою певних видів соціальної діяльності

Політологічний словник Довибори – вибори, які проводяться після чергових виборів і пов’язані з тим, що представницький орган сформований у неповному складі та є необхідність доповнити

Політологічний словник Виборщики – особи, яких безпосередньо обирають вибори і які уповноважені на остаточне обрання на виборну посаду у разі двоступеневих або багатоступеневих виборів. Так

Політологія ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ: ВИНИКНЕННЯ, РОЗВИТОК, КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ 2. Концептуальні засади сучасної порівняльної політології Концептуальні засади сучасної порівняльної політології виявляють себе у визначенні таких

Політологічний словник Віце-… (від лат. vice – замість) – частка, що додається до слова для позначення заступника чи помічника високої посадової особи, представника влади: віце-президент,

Політологічний словник Негативне рекламування – метод виборчої пропаганди, що полягає у прагненні до взаємної дискредитації суперників політичних змагань, до розвінчання позитивного іміджу опонента. Цей метод

Політологічний словник Етнічні процеси – сутнісні зміни в різноманітних компонентах етнічних спільнот, зокрема в окремих елементах духовної і матеріальної культури, мові, соціальній структурі, самосвідомості тощо,

Політологічний словник Баггінг – спеціальний пристрій (жучок) мініатюрних розмірів, що використовується для підслуховування. М. Головатий

Політологічний словник Республіка парламентська – форма державного правління, що базується на принципі верховенства парламенту, перед яким влада має нести і несе відповідальність за свою діяльність.

Політологічний словник Донцов Дмитро (1887-1973) – український мислитель, публіцист, громадсько-політичний діяч. Навчався у Петербурзькому, Віденському університетах, викладав в університетах Канади. Був членом Української соціал-демократичної робітничої

Політологічний словник Етнодемографія – наукова дисципліна, що сформувалася на стику етнології і демографії і вивчає особливості природного відтворення етносів і кількісну їх динаміку. О. Антонюк

Політологічний словник Республіка президентська – форма правління державою, що базується на пріоритеті виконавчої влади в особі президента країни. В цьому разі передбачається пряме обрання громадянами

Політологічний словник Українська асоціація політологів (УАП) – добровільна громадська організація, що об’єднує науковців, викладачів навчальних закладів, працівників органів державної влади та управління. Утворена в березні

Політологічний словник Піррова перемога – термін, що слугує символом невиправданих втрат під час воєнних зіткнень, політичних сутичок та інших видів протистояння. Походить від імені епірського

Політологічний словник Більшість – як політична категорія є формуванням в органах влади представників політичної сили – групи, коаліції, блоку, що має домінуючий вплив за рахунок

Політологічний словник Безгромадянство – правове становище особистості, що не має жодного громадянства. М. Головатий

Політологія ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ 4. Югославія – драматизм і трагізм подій Балкани завжди були особливим регіоном Європи.

Політологічний словник Таємна політика – політичний стиль, для якого характерне викривлене висвітлення подій, приховування інформації. Завдяки Т. п. іноді вдається якомога довше приховувати від громадськості

Політологічний словник Генерація політична (лат. generatio – розмноження, народження) – політична спільність людей приблизно однієї вікової категорії, які мають спільний соціальний досвід, здобутий у період

Політологічний словник Історичний компроміс – ядро європейської програми Італійської комуністичної партії (ІКП). І. к. проголошує відмову від швидкої і беззастережної радикальної зміни держави, економіки і

Політологічний словник Помилки влади (errors/mistakes of power) – хибні, грубі прорахунки в ідеях, рішеннях, діях з боку конкретних властей, владних структур, керівників або представників органів

Політологічний словник Гангстеризм (англ. gangster – бандит, найманий вбивця) – 1) термін, поява якого пов’язана з організованою злочинністю у США. Під Г. розуміють злочинну діяльність,

Політологічний словник Колективної безпеки принцип – співробітництво держав з метою спільної боротьби проти агресії. Основні ознаки К. б. п.: зобов’язання учасників договору надавати взаємну допомогу

Політологічний словник Кордон (державний) – офіційно визначена межа, що окреслює територію, на яку поширюється влада певної держави, її верховенство й суверенітет. Перетинання цієї межі має

9 Що таке нація? Які основні теорії походження нації? Латинське слово “natio” своїм походженням сягає доби античності. За нових часів його почали вживати для позначення

Політологічний словник Етнополітика – система законодавчих, організаційних та ідеологічних заходів, що здійснюються державою, партіями, громадськими організаціями, спрямованих на задоволення потреб суб’єктів етнополітичного процесу, пов’язаних із

Політологічний словник Бжезинський Збігнев (1928) – американський соціолог, політолог і державний діяч (у 1977 – 1981 pp. був помічником президента США з національної безпеки). Стверджує,

Політологічний словник Беззаконня (від фр. anomia – беззаконність) – відсутність правил і норм у житті певної спільноти або процес, що веде до такого стану, коли

Політологічний словник Бездушність влади (callousness of authorities)- позбавлене сердечності (душі) ставлення до громадян владних структур, людей і органів, наділених владою, їх невміння або небажання зрозуміти

Політологічний словник Договір суспільний – соціально-філософське та правове політологічне вчення про походження, сутність і функції держави, згідно з яким її виникнення пояснюється як наслідок добровільної

Політологічний словник Єллінек Георг (1851-1911) – відомий німецький мислитель, правник, автор численних творів з державознавства, теорії права, серед яких – “Система суб’єктивного відкритого права”, “Загальне

Політологічний словник Риму Стародавнього політична думка – синтез параполітичних і політико – правових учень, поглядів та ідей давньоримських мислителів. Параполітична думка римлян, починаючи з царського

Політологічний словник Вірчі грамоти (credentials, letters of credence) – документ, виданий главою держави дипломатичному представникові при його призначенні на певний дипломатичний пост в іншій країні.

Політологічний словник Орлик Пилип (1672, с. Косуті на Віленщині – 1742) – гетьман Правобережної України (1710-1714), гетьман України в еміграції (1714- 1742). Ймовірно, освіту розпочав

Політологічний словник Де-факто (лат., англ. de facto) – фактично, насправді; на противагу де-юре. У міжнародному праві одна з форм визнання держави чи уряду, що означає

Політологічний словник Визвольна війна – справедлива за характером війна, спрямована на ліквідацію панування, нав’язування волі та чужих інтересів тому чи іншому етносу (наприклад, визвольна війна

Політологічний словник Лімітроф – а) прикордонна живильна область між імперіями, цивілізаціями; б) прикордонні (білякордонні) області, що повинні були утримувати військо, яке стояло на кордонах; в)

Політологічний словник Карликова держава – певною мірою нейтрально-описова і зневажлива назва держави, яка займає маленьку територію, має невелике населення і надто низький суверенітет. На міжнародній

Політологічний словник Установчі збори – тимчасовий (на відміну від парламенту) представницький орган, який має окремо визначене завдання загальнонаціонального значення (прийняття конституції або й зміна форми

Політологічний словник Денаціоналізація – насильницьке позбавлення певного народу власної державності, внаслідок чого він втрачає політичну й економічну незалежність (державні кордони, митницю, грошову одиницю, військо, органи

Політологія ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА ДЕМОКРАТІЯ ЯК СПОСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ 5. Народовладдя, інститути громадянського суспільства в Україні: можливості та реальність Слід сказати, що й тепер,

Політологічний словник Влада виборна (electedpower/office) – особи та органи влади, що здобули владу, вступили на посаду через процедуру відбору і подальшого обрання. М. Головатий

ІНТЕГРАЦІЯ ПОЛІТИЧНА – згуртування, злиття громадських, державних структур у межах країни або у ширшу міждержавну спільність (наприклад, СНД). Міждержавна І. п. відбувається шляхом створення нових

Політологічний словник Курас Іван Федорович (нар. 1939) – український вчений – історик, політолог, державний діяч. Доктор історичних наук, професор, академік НАН України (Відділення історії, філософії

Політологічний словник Андрущенко Віктор Петрович (нар. 1949)- український політолог, філософ, культуролог. Закінчив філософський факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка (1975 р.) та аспірантуру цього

Політологічний словник Імунітет дипломатичний – поняття, що охоплює сукупність прав і привілеїв, які надаються дипломатичним представництвам іноземних держав і їхнім співробітникам: недоторканність особистості, службових приміщень,

ВЛАСНИК – ПІДПРИЄМЕЦЬ – особа, яка має усі права власника – громадянина і здійснює підприємницьку діяльність.

Політологічний словник Вотум (лат. votum – бажання, воля) – думка, висловлена більшістю голосів виборчого корпусу, або постанова, прийнята шляхом голосування більшістю голосів виборців або членів

Політологічний словник Лебон Постав (1841 – 1931)- французький антрополог, археолог, доктор медицини, соціальний психолог. Основоположник ідеї нерівності рас, расового детермінізму. Автор книги “Психологія натовпу”. Суспільство,

Політологічний словник Бердяєв Микола Олександрович (1874 – 1948) – видатний російський філософ, мислитель. Був відрахований з Київського університету за пропаганду соціалістичних ідей, висланий з Росії.

Політологічний словник Прерогатива (від лат. praerogativa – перевага) – виключне право, яке належить будь-якому державному органу або посадовій особі, привілей. М. Головатий

Політологічний словник Сірий кардинал (“grey cardinal”; power behind the throne) – впливова особа у державі, в партії, яка бажає, хоче керувати, залишаючись у тіні (за

Політологічний словник Ментальність етносу – відносно цілісна сукупність образів, уявлень, оцінок, ціннісно-смислових утворень і “своєрідних правил життя”, які є специфічним відображенням дійсності і зумовлені особливостями

Політологічний словник Агітація виборча (від лат. agatatio – приведення в рух, спонукання) – один з основних важливих засобів політичного впливу на широкі маси у демократичному

Політологічний словник Експропріація (фр., англ. expropriation, від лат. ех – з, від і proprius – власний) – примусове (з оплатою або ні) позбавлення власності, яке

Політологічний словник Етнополітичний конфлікт – незбігання, зіткнення інтересів, цілей різних етносуб’єктів (етносів, націй, етнічних (національних) меншин, корінних народів, етнонаціональних організацій, об’єднань, рухів, громадських організацій, політичних

Політологічний словник Глобалізація (від англ. global – світовий, всесвітній) – загально-цивілізаційний процес, який істотно впливає на політичну та соціально-економічну й інші сфери людського буття. Цей

Політологічний словник Інформаційна безпека – стан захищеності інформаційного простору, який забезпечує його формування і розвиток в інтересах громадян, організацій і держави в цілому, захист від

Політологічний словник Контрреволюція (фр. contre-revolution) – політичний процес, зворотний революції. З позицій соціальних сил, що відштовхнуті революцією, К. – поновлення, встановлення справедливості, а з позицій

Політологічний словник Вибори – процес політичного волевиявлення громадян, які згідно із законом наділені правом голосу. В політології та теорії конституційного права В. розглядаються як форма

Політологічний словник Етнократологія (ethnocratology, від грецьк. Ethnos – плем’я, народ, kratos – влада і logos – слово, вчення) – фактично нове вчення, наука про владу,

Політологія ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР СВІТУ ГЕОПОЛІТИКА ЯК НАУКА: ТЕОРЕТИЧНИЙ І ПРИКЛАДНИЙ КОНТЕКСТ 2. Сучасні геополітичні течії та школи Після Другої світової війни таласократична лінія в геополітиці

Політологічний словник Резолюція (від лат. resolutio – дозвіл, рішення) – 1) рішення, що приймається зборами, з’їздом, конференцією; 2) напис на службовому документі, який зроблений посадовою

Політологічний словник Легіслатура (від лат. legislator – той, хто пропонує законопроект) – 1) визначення законодавчого органу. В цьому значенні Л. України – Верховна Рада України.

Політологічний словник Національний інформаційний простір – сукупність засобів масової інформації, інформаційних ресурсів, інформаційно-технічних виробничих комплексів, організацій для збереження і поширення інформації, органів захисту, охорони належної

Політологічний словник Локк Джон (1632 – 1704) – англійський філософ, політик, основоположник соціально-політичної доктрини лібералізму. Критикуючи вчення Т. Гоббса про абсолютний, необмежений характер державної влади,

Політологічний словник Постбіхевіоризм (від лат. post – після і англ. behaviour – поведінка) – один з напрямків у західній позитивістській політичній психології, зорієнтований на перегляд

Політологічний словник Конкурентна політика (від лат. concurro – стикаюсь, суперничаю) – економічний метод державного управління, який на сучасному етапі передбачає здійснення комплексу заходів щодо формування

Політологічний словник Реакціонер – прибічник політичної реакції. В. Захожай

ІНФАНТИЛІЗМ ПОЛІТИЧНИЙ – політична незрілість, нездатність правильно орієнтуватись у політичному житті, що робить людину політичною іграшкою або прирікає на політичну пасивність.

Політологічний словник Невтручання держави концепція (laissezfaire) – доктрина, згідно з якою держава має якомога менше втручатися в економічну сферу, обмежуючи свою роль захистом особи і

Політологічний словник Карпатська Україна – українське державне утворення на Закарпатті, важлива віха в історії українського державотворення XX ст. Проголошена 14 березня 1939 р. у м.

Політологічний словник Комунікація (від лат. communico – спілкуюся з кимсь) – спілкування, передача інформації, процес інформування широких мас із використанням технічних засобів, засобів масової комунікації

Політологічний словник Брандт (Brandt) Віллі (справжнє, прізвище – Герберт Карл Фрам, Frahm) (1913-1992) – політичний і державний діяч Німеччини. Народився в м. Любек у трудовій

Політологічний словник Питання національне – сукупність проблем, пов’язаних з ліквідацією національно-етнічного утиску, гноблення, диктату, зі встановленням рівноправних відносин між усіма етносами і створенням необхідних умов

Політологічний словник Двоголоса система – процедура голосування, коли кожен виборець дістає право голосувати двічі за системою: один виборець – два голоси. Як приклад є порядок,

Політологічний словник Абсолютна більшість – 1) більше половини осіб, які беруть участь у зборах, конференціях, інших (утому числі політичного характеру, змісту) зібраннях; 2) більше половини

Політологічний словник Канетті Еліас (нар. 1905) – німецько-англійський мислитель, драматург, лауреат Нобелівської премії з літератури (1981 р.). Народився у Болгарії, вчився у Цюріху, Франкфурті-на-Майні, у

Політологічний словник Реформа політична (фр. reforme, від лат. reformare – перетворювати) – процес цілеспрямованих дій влади з метою вдосконалення як її окремих елементів (інститутів), так

Політологічний словник Дуумвірат (від лат. duumviratus – двоначальність, від duo – два і vir – чоловіки) – спосіб організації влади (форма правління), для якої характерно,

42 Які особливості політичної влади? Політична влада – реальна здатність соціальної спільноти, індивіда до вияву своєї волі у політиці на основі осмисленого політичного інтересу і

Політологічний словник Герб державний (польське herb, від нім. Erbe – спадщина) – художньо-графічний офіційний символічний знак держави, який виражає її історичні, національні, соціальні й інші

Політологія ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ. ТЕНДЕНЦІЇ СТАНОВЛЕННЯ 2. Головні напрями реформування політичної системи Коли ми говоримо про модель державно-політичного устрою в сучасній

Політологічний словник Нейтралітет збройний – поняття, впроваджене Росією, яке означає право нейтральних держав захищати силою зброї свободу морської торгівлі з воюючими державами під час війни.

АНТИСЕМІТИЗМ – одна з крайніх форм національної та релігійної нетерпимості щодо людей єврейської національності. Форми А: сегрегація, дискримінація, геноцид.

Політологічний словник Шумський Олександр Якович (1890 – 1946) – український політичний і державний діяч. Народився в с. Рудня Борова (тепер смт. Нова Борова) на Житомирщині.

Політологічний словник Антикомунізм – духовно-політичне протистояння комунізму. На відміну від сумлінної, об’єктивної, критичної оцінки комунізму як вчення, доктрини, моделі влаштування життя, типової для середовища вчених

Політологічний словник Лобі (від англ. lobby – майданчик для прогулянок, хол) – термін використовувався для означення майданчика для прогулянок у монастирі у XVI ст. Сторіччя

Політологічний словник Суб’єктно-об’єктні відносини у політиці – поняття в політичних науках, що означує взаємодію в політиці та вектор її спрямованості, ступінь реалізації. Об’єкт у політиці

Політологічний словник Дефініція (лат. definitio – обмеження) – коротке визначення будь-якого поняття, що відображає існуючі ознаки предмета чи явища. М. Головатий Дефіцит влади (deficit, of

Політологічний словник Дезінтеграція (від фр. des.. – знищення, заперечення і лат. integratio – цілий) – розпад цілого на складові частини на противагу інтеграції. Д. найбільш

Політологічний словник Етнополітичний організм – поняття, яким означують людську спільність, що проживає у межах одного територіально-адміністративного утворення – держави. Е. о. є переважно поліетнічним і

Політологічний словник Символіка політична – невіддільний атрибут політики, ідеології, культури, що являє собою сукупність виразних засобів, різноманітних знаків, символів, предметів або актів людської діяльності і

Політологічний словник Зони, вільні від ядерної зброї – місцевість (території), на яких не виробляється і на яких не базується ядерна зброя. Кордони, межі 3. в.

61 Які типи виборчим систем є у світовій практиці? Виборча система – це сукупність установлених законом правил проведення виборів, регламентів здійснення конкретних процедур виборчої кампанії,

Політологічний словник Теорія конфліктів – позначення теорій, які намагаються пояснити суспільний процес за допомогою аналітичної категорії конфлікту. Класичною у цьому розумінні є марксистська теорія, яка

Політологічний словник Етнічна картина світу – сукупність цінностей та ціннісних пізнавальних (когнітивних) орієнтацій членів певного суспільства (етнічних спільнот) про навколишній світ (як погляд на Всесвіт),

Політологічний словник Платон Афінський (427 – 347 до н. е.) – давньогрецький мислитель, учень Сократа. Походив зі знатного аристократичного афінського роду Кодридів, у молоді роки

Політологічний словник Легальність (від лат. Lex – закон) – дозволеність, відповідність певних політичних явищ чи подій чинним законам, їх прийнятність попри те, що вони можуть

Політологічний словник Берк Едмонд (1729 – 1797) – відомий англійський політичний діяч, публіцист, теоретик консерватизму. Навчався в Лондоні, був членом парламенту, одним з лідерів партії

Політологічний словник Пойченко Анатолій Михайлович (нар. 6.03.1948) – український політолог, доктор політичних наук, професор, проректор Національної академії державного управління при Президентові України – директор Одеського

Політологічний словник Ахіллесова п’ята – вразливе місце. Вираз пішов з відомої поеми Гомера “Іліада”. Ахілл в “Іліаді” – один з найхоробріших грецьких воїнів, що брали

Політологія ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ: ВИНИКНЕННЯ, РОЗВИТОК, КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ 6. Політичні партії й вибори Відмінність між зацікавленими групами й політичною партією очевидна: партія прагне здобути

Політологічний словник Вербальна нота (лат. verbalis – словесний) – одна з форм дипломатичного листування. В. н. складається, як правило, від третьої особи і направляється від

Політологічний словник Рікардо Девід (1772 – 1823) – англійський економіст. Народився в Лондоні у заможній родині торгівця товарами й цінними паперами. З 16 років працював

Політологічний словник Жіночий рух – соціальні рухи (від перших, що виникли у XVIII ст. до сучасних) за політичну, соціальну, культурну рівність жінок з чоловіками. Фактично

ЕТНІЧНІ ЧИННИКИ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ – рушійні сили розвитку соціальної сфери суспільства, пов’язані з впливом на соціальне життя етнічної свідомості, національної культури і поведінки націй (етносів).

Політологічний словник Всесвітня конфедерація праці (ВКП) – спадкоємниця заснованої у 1920 p. Міжнародної конференції християнських профспілок (МКХП), яка потім була перейменована у ВКП. ВКП являє

Політологічний словник Васальна держава (лат. vassalus – воїн, слуга) – держава, яка внаслідок відповідних зобов’язань перебуває в залежності від іншої держави. Таке становище потребує від

Політологічний словник Еволюція влади (evolution of power, від лат. evolution – розгортання) – викликаний життям постійний і безперервний розвиток влади, нагромадження потреби у її змінах

Політологічний словник Бюджетна політика – комплекс політичних заходів, дій, які полягають в окремих або комбінованих змінах державних доходів і видатків. Класична Б. п. спрямована на

Політологічний словник Ідеологія марксистсько-ленінська – історична форма ідеології, яка претендує на відображення свідомості й самосвідомості робітничого класу (пролетаріату) у науковій формі. Суспільна свідомість у марксизмі

Політологічний словник Договір у політиці – у юридичній, соціальній філософії і взагалі в соціальних науках термін “договір” використовується в найрізноманітніших значеннях. Найбільш поширене визначення договору

Політологічний словник Злука УНР та ЗУНР – об’єднання двох суверенних українських держав в одну – Українську Народну Республіку (УНР). Урочистий Акт злуки (об’єднання) був проголошений

Політологічний словник Гумільов Лев Миколайович (1912 – 1996, С.-Петербург)- відомий російський історик, географ та етнолог. Син видатних російських поетів “срібного віку” М. Гумільова та А.

Політологічний словник Верховний комісар ООН з прав людини – посада, запроваджена в 1993 р. в структурі ООН з метою заохочення, захисту та нагляду за дотриманням

Політологічний словник Ядерний клуб – порівняно часто вживане у західній пресі і літературі позначення групи великих держав, що мають ядерну зброю (США, колишній СРСР, Великобританія,

Політологічний словник Україна – держава у Східній Європі. На півночі межує з Білорусією та Російською Федерацією, на сході – з Росією, на південному заході –

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА – впорядкована сукупність державних, політичних, громадських організацій та інститутів, сфера політичного життя суспільства. П. с. конкретного суспільства визначається його класовою природою, соціальним ладом,

Політологія ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА. ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ. ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ ТЕЧІЇ СУЧАСНОСТІ 1. Зміст і структура поняття “політична культура”. Типи політичних культур. Нові реалії, які постали

ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ – соціально-економічна категорія, що характеризує включеність населення в суспільне виробництво.

Політологія ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ, ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ, ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО 1. Поняття політичної партії. Політичні партії, політичні еліти та політичні лідери посідають особливе місце й справляють

Політологічний словник Чижевський Дмитро Іванович (1894 – 1977)- видатний український вчений – філософ, історик, філолог, славіст, культуролог, доктор філософії, член ВУАН. Народився в м. Олександрії

Політологічний словник Прес-конференція – збори представників преси, радіо та телебачення з актуальних питань, що проводять офіційні особи, державні, політичні, громадські, наукові діячі тощо. Слісаренко І.

Політологічний словник Меритократія (від лат. meritus – гідний і грецьк. kratos – влада; букв. – влада найбільш обдарованих) – одна з елітарних концепцій у західній

Політологічний словник Екзекуція (лат. exsecutio – виконання, покарання) – у сфері політики – засоби примушення, які використовуються, наприклад, союзною державною стосовно держави, яка входить до

Політологічний словник Бікамералізм (двопалатність) – структура загальнонаціональних представницьких органів, за якої парламент складається з двох палат, які мають різну компетенцію. Виборну палату найчастіше іменують нижньою,

Політологічний словник Географія політична – суміжна наукова дисципліна політології та складова частина географічних наук. Г. п. вивчає просторову організацію політичного життя: кордони, політико – територіальний

Політологічний словник Етатократія (etato-cracy, від фр. etat – держава і грецьк. kratos – влада) – 1) абсолютна, беззаперечна влада держави; 2) політика активної і ефективної

Політологічний словник Конфесія (від лат. confesio – визнання, сповідування) – релігійне об’єднання, що має своє віровчення, культ й організаційну структуру. Поняття “К.” не тотожне поняттю

Політологічний словник Масове суспільство – модель суспільства, що відображає процес перетворення людини в масу і пов’язується з утвердженням стандартів і цінностей ринку (достаток, індивідуальний успіх,

Політологічний словник Андресюк Борис Павлович (нар. 1956) – народний депутат України третього і четвертого скликань, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань національної

Політологічний словник Толерантність етнічна (від лат. tolerans (tolerantis) – терплячий) – терпимість до чужих думок і вірувань; специфічна ознака національного характеру, яка виражається у терпимості

Політологічний словник Базис і надбудова – дві взаємопов’язані категорії марксистської соціальної теорії, покликані відобразити об’єктивний взаємозв’язок між економічною структурою та іншими структурами, процесами, явищами, що

Політологічний словник Теорія влади (theories of power) – вчення мислителів різних часів і народів, присвячені питанням влади, з намаганням пізнати і пояснити цей феномен як

Політологічний словник Комунізм (від. лат. communis – суспільний, спільний) – сукупність доктрин та політичних рухів, які ставлять за мету створити суспільство соціальної справедливості та свободи

Політологічний словник Влада аргументів (power of arguments) – вплив на людей, громадські організації, структури переконливо викладеними, вагомими, яскравими аргументами (прикладами, фактами, повідомленнями, свідченнями). Даниленко В.

Політологічний словник Гумбольдт Вільгельм фон (Wilhelm von Humboldt) (22.06.1767, Потсдам – 8.04. 1835, Тегель)- німецький правознавець і філософ, державний діяч і дипломат, член Берлінської Академії

Політологічний словник Право народів (націй) на самовизначення – принцип конституційного та міжнародного права, який означає право народів (націй) визначати форму свого державного існування – в

Політологічний словник Феодалізм (від лат. feudum – феодальне володіння) – термін виник у Франції в XVII ст. для позначення середньовічного права. В науковий вжиток цей

Політологічний словник Партійна система – наявність однієї і більше партій у політичній системі країни та відносини між партіями, з одного боку, та владою – з

Політологічний словник Безумство влади (insaniti of power) – повна втрата розсудливості, бездумність у діях, поведінці тієї чи іншої влади, політичного, державного діяча. М. Головатий

23 Яке місце політичної культури в загальній системі культури і в політичному житті суспільства? Пізнання реального політичного життя суспільства неможливе без поглибленого вивчення політичної культури

Політологічний словник Белл Даніель (нар. 1919)- відомий американський соціолог, один з авторів теорії постіндустріального суспільства, футуролог, провідний представник теорії соціального прогнозування. Висловлює думку, що бурхливий

Політологічний словник Остракізм (грецьк. ostrakismos, від ostrakon – черепок) – у VI – V ст. до н. е. у Древніх Афінах, а також в Аргосі,

Політологічний словник Голль Шарль де (1890-1970) – французький державний військовий і політичний діяч. Народився в сім’ї викладача. Закінчив у 1912 році Військову школу в Сен-Сірі,

Page 1 of 812345678