ЕКЛЕКТИКА, ЕКЛЕКТИЗМ

Культурологічний словник

ЕКЛЕКТИКА, ЕКЛЕКТИЗМ (від грец. eklektikos – той, що вибирає) – 1) Напрям в античній філософії ІІ ст. до н. е. – ІІ ст. н. е., для якого характерні поєднання елементів різних філософських систем і тенденцій до стирання відмінностей між ученнями і школами. 2) Механічне поєднання в одному вченні різнорідних, суперечливих, органічно несумісних положень, що безпринципно запозичені з протилежних концепцій; використовування й підтасовування з певною тенденційною метою вирваних з контексту фактів, формулювань, цитат тощо. 3) Брак оригінальності й самостійності. 4) Поєднання в одному творі ознак різних стилів.




ЕКЛЕКТИКА, ЕКЛЕКТИЗМ