ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ

Довідник з біології

ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ

ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ

Середовище – вся сукупність елементів, які мають пряму або непряму дію на організми в місці їх існування. Елементи на­вколишнього середовища, здатні робити прямий вплив на живі організми хоча б на одній із стадій індивідуального розвитку, на­зиваються екологічними факторами. Відповідно до поширеної та зручної класифікації вони підрозділяються на абіотичні, біотичні й антропогенні, хоча вказаний поділ до деякої міри умовний.

До числа абіотичних

чинників належать елементи неживої природи: світло, температура, вологість, опади, вітер, атмосфер­ний тиск, радіаційний фон, хімічний склад атмосфери, води, гру­нту тощо. Біотичними факторами є живі організми (бактерії, гриби, рослини, тварини), вступаючи у взаємодію з даним органі­змом. Ураховуючи соціальну сутність людини, що виявляється в її активному відношенні до природи, доцільне виділення також антропогенних факторів. У міру зростання народонаселення та технічної озброєності людства питома вага антропогенних чин­ників неухильно зростає.

Слід ураховувати, що на окремі організми та їх популяції

од­ночасно впливають всі фактори, створюючи певний комплекс умов, в якому можуть мешкати ті або інші організми. Окремі чинники можуть посилювати або послабляти дію інших факторів. Наприклад, при оптимальній температурі підвищується витрива­лість організмів до несприятливої вологості та нестачі їжі; у свою чергу, велика кількість їжі збільшує стійкість організмів до не­сприятливих кліматичних умов.

Ступінь впливу чинників оточуючої природи залежить від сили їхньої дії. При оптимальній силі дії даний вид нормально живе, розмножується та розвивається (екологічний оп­тимум, який створює найкращі умови життя). При значних від­хиленнях від оптимуму як у бік підвищення, так і у бік понижен­ня життєдіяльність організмів пригноблюється. Максимальне й мінімальне значення фактора, при яких ще можлива життєдіяль­ність, називаються межами витривалості (межами чутливості).

 ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ

Рис. 173. Схема дії абіотичного екологічного фактора на живі організми.

Оптимальне значення фактора, як і межі витривалості, неод­накове для різних видів і навіть для окремих особин одного й того самого виду. Одні види можуть переносити значні відхилення від оптимального значення фактора, тобто мають широкий діапазон витривалості, інші – вузький. Наприклад, сосна росте на пісках і на болотах, де стоїть вода, а латаття відразу гине без води. При­стосувальні реакції організму на вплив середовища виробляються в процесі природного добору й забезпечують виживання видів.

Значення чинників зовнішнього середовища нерівноцінне. Наприклад, зелені рослини не можуть існувати без світла, діоксиду вуглецю та мінеральних солей. Тварини не можуть жити без їжі та кисню. Життєво важливі чинники називаються обмежуючими (лімітуючими); за відсутності їх життя неможливе. Обмежуюча дія лімітуючого фактора проявиться і при сприянні решти факто­рів. Інші чинники можуть бути відносно байдужі, наприклад, вміст азоту в атмосфері для рослинних і тваринних організмів.

Поєднання умов середовища, забезпечуючи посилене зрос­тання, розвиток і розмноження кожного організму (популяції, виду), називають біологічним оптимумом. Створення умов біоло­гічного оптимуму при вирощуванні сільськогосподарських куль­тур і тварин дозволяє значно підвищити їх продуктивність.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ - Довідник з біології


ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ