ЕКОЛОГІЧНІСТЬ КУЛЬТУРИ

Схожі записи:

1. ВІДВЛАСНЕННЯ Культурологічний словник ВІДВЛАСНЕННЯ – одна з центральних категорій у філософії Гегеля, що означає перехід духовного першпочатку – “Абсолютної Ідеї” – у чужу її ідеальній сутності...

2. КИЇВСЬКА РИСУВАЛЬНА ШКОЛА Культурологічний словник КИЇВСЬКА РИСУВАЛЬНА ШКОЛА – художній навчальний заклад останньої чверті ХІХ ст. (1875-1901 рр.), що відіграв велику роль у підготовці українських національних художніх кадрів....

3. КАРМА Культурологічний словник КАРМА (санскрит) – доля, закон відплати, згідно з яким будь-які добрі чи лихі вчинки людини визначають перебіг її тілесного життя, послідовності народження і...

4. АНТРОПОМОРФНІСТЬ Культурологічний словник АНТРОПОМОРФНІСТЬ (від грец. людина і форма) – подібність до людської постаті, її відтворення повне (скульптурне, стилізоване) або часткове (із збереженням утилітарної форми речі,...

5. ГЕРМЕНЕВТИКА Культурологічний словник ГЕРМЕНЕВТИКА (від грец. hermenia – пояснення, тлумачення) – теорія тлумачення рукописних і друкованих текстів, творів давніх поетів (наприклад, Гомера). У філології епохи Відродження...

6. ЕНЦИКЛОПЕДІЇ УКРАЇНИ Культурологічний словник ЕНЦИКЛОПЕДІЇ УКРАЇНИ – систематизовані збірники, в яких подано в абетковому або тематичному порядку статті про осіб, предмети і явища, події, а також про...

7. ОРАНТА Культурологічний словник ОРАНТА (лат. та, що молиться) – іконографічний образ Богоматері, що сформувався у середні віки. Богородиця-Оранта зображена на повний зріст, ніби під час молитви...

8. ВАСАЛ Культурологічний словник ВАСАЛ – в середні віки в Західній Європі феодал, який одержав землю від іншого феодала і зобов’язаний останньому військовою службою та іншими послугами....

9. КОНТРРЕФОРМАЦІЯ Культурологічний словник КОНТРРЕФОРМАЦІЯ (від лат. contra – проти і Реформація) – релігійний рух у Європі середини XVI – XVII ст., спрямований на збереження та зміцнення...

10. САМОВИХОВАННЯ Культурологічний словник САМОВИХОВАННЯ – усвідомлювана діяльність людини, спрямована на удосконалення самої себе, на вироблення у себе позитивних якостей, звичок і подолання негативних. С. можливе за...

11. СПОВІДЬ Культурологічний словник СПОВІДЬ (каяття) – таїнство в православ’ї та католицизмі, під час якого віруючий розповідає священикові про скоєні ним гріхи, а священик від імені Бога...

12. ПАНАХИДА Культурологічний словник ПАНАХИДА (від грец. всеношна) – православна заупокійна відправа. За часів гонінь на ранніх християн здійснювалася вночі, тому одержала назву “всеношна”, на відміну від...

13. ЯКІСТЬ ЖИТТЯ Культурологічний словник ЯКІСТЬ ЖИТТЯ – характеристика умов життєдіяльності людей з погляду якісної визначеності і відповідності їх суспільним нормам і критеріям; оцінка становища особи в різних...

14. ПРИВЛАСНЮВАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО Культурологічний словник ПРИВЛАСНЮВАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО – господарство, побудоване на використанні природних (насамперед харчових) ресурсів, тобто збиральництво, мисливство, рибальство. Незважаючи на перемогу у світових масштабах відтворювального господарства,...

15. ТАРИФ Культурологічний словник ТАРИФ (італ. tariffa, з араб.) – система ставок, за якими оплачують виробничі й невиробничі послуги, працю тощо (напр., Т. транспортні, комунальні, митні, оплати...

16. МЕАНДР Культурологічний словник МЕАНДР – геометричний орнамент у формі ламаної або кривої лінії з закрутками, від давньої назви звивистої річки у Малій Азії. Широко застосовувався в...

17. ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНЕ Культурологічний словник ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНЕ – один із найважливіших видів виховання, полягає в цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, розвитку морального почуття й формуванні звичок і навичок моральної...

18. ДИФУЗІЯ ІДЕНТИЧНОСТІ Культурологічний словник ДИФУЗІЯ ІДЕНТИЧНОСТІ (лат. diffusio – поширення і identicus – однаковий) – статус Я-ідентичності, за якого молода особа може переживати або не переживати кризу...

19. ЦИВІЛІЗАЦІЯ СХІДНОГО ТИПУ Культурологічний словник ЦИВІЛІЗАЦІЯ СХІДНОГО ТИПУ – тип цивілізації, світосприймання якого характеризується синкретичністю відповідно до формули “все в одному” і “одне в усьому”, у духовному житті...

20. ТЕАТР Культурологічний словник ТЕАТР (грец. – місце, призначене для видовища, згодом – саме видовище) – вид мистецтва, що відображає дійсність у художніх сценічних образах. Театр –...

21. ІРОНІЯ Культурологічний словник ІРОНІЯ (від грец. eironeia – вдавання, прихований глум) – 1) Тонке приховане глузування. 2) У літературі – стилістичний прийом контрасту видимого і прихованого...

22. СИМВОЛІКА Культурологічний словник СИМВОЛІКА (від грец. symbolon – пізнавальний знак) – 1) Вираження ідей, понять, почуттів за допомогою умовних знаків – символів. 2) Сукупність символів....

23. АНТРОПОГЕНЕЗ Культурологічний словник АНТРОПОГЕНЕЗ (від грец. antropos – людина та genesis – походження) – процес виникнення та історико-еволюційного формування фізичного типу людини....

24. НЕФ, НАВА Культурологічний словник НЕФ, НАВА (від лат. navis – корабель) – одна з частин базиліки, відокремлена від іншої колонами....

25. БАЛАДА Культурологічний словник БАЛАДА (франц. ballade, з прованс. balada, від balar – танцювати) – 1) Віршовий ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту. 2) Музикально-інструментальний або...

26. САМОЗАСПОКОЄНІСТЬ Культурологічний словник САМОЗАСПОКОЄНІСТЬ – риса особистості, яка полягає в переоцінці своїх можливостей і досягнень, невмінні і небажанні бачити перспективи, рухатися вперед. С. виникає на грунті...

27. АЖІОТАЖ Культурологічний словник АЖІОТАЖ (франц. аgiotage) – психічний стан людини. Важливе значення у виникненні А. відіграють емоції людини. Оскільки вони можуть бути позитивними чи негативними, то...

28. САМОВЛАДАННЯ Культурологічний словник САМОВЛАДАННЯ – один з суттєвих виявів вольової риси характеру людини, що полягає в здатності її свідомо керувати власними почуттями, настроями і приводити їх...

29. ЕТАЛОНИ Культурологічний словник ЕТАЛОНИ (франц. etalon, від etaler – виставляти, показувати) – 1) Зразкові міри та зразкові вимірювальні прилади, призначені для зберігання й відтворення одиниць вимірювання...

30. ОСОБИСТІСТЬ, ОСОБА Культурологічний словник ОСОБИСТІСТЬ, ОСОБА – у широкому розумінні – конкретна, цілісна людська індивідуальність у єдності її природних і соціальних якостей; у вужчому, філософському розумінні –...

31. ВІДОКРЕМЛЕННЯ ШКОЛИ ВІД ЦЕРКВИ Культурологічний словник ВІДОКРЕМЛЕННЯ ШКОЛИ ВІД ЦЕРКВИ – конституційно-правовий принцип, що стверджує світський характер державної системи освіти та виховання, незалежність її від релігійних організацій. У державних...

32. АВАНТЮРНА ДІЯ Культурологічний словник АВАНТЮРНА ДІЯ (франц. dvanture – пригода, те, що випадково трапляється) – акції не співмірні з реальними цілями і можливостями індивіда. А. д., як...

33. ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ Культурологічний словник ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ (грец. Durios hippos) – у грецьких міфах про Троянську війну розповідається, що на десятому році війни греки за порадою Одіссея змайстрували...

34. АРХЕТИП Культурологічний словник АРХЕТИП (грец. початок та зразок) – універсальні образи та символи, які притаманні колективній свідомості і які зумовлюють індивідуальні способи почуттів та мислення щодо...

35. ПІРАМІДА Культурологічний словник ПІРАМІДА – монументальна споруда у формі правильного багатогранника або ступінчаста. Найбільш поширеними П. були у країнах Стародавнього Сходу та Америки. В Єгипті служили...