Економічна думка Стародавнього Сходу

Історія економічних вчень

ЕКОНОМІЧНА ДУМКА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ ТА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. МЕРКАНТИЛІЗМ

2.1. Економічна думка Стародавнього Сходу

Виразники економічної думки стародавнього світу – великі мислителі (філософи) й окремі правителі рабовласницьких держав – прагнули ідеалізувати і зберегти назавжди рабовласництво і натуральне господарство.

Докази ідеологів стародавнього світу грунтувалися переважно на категоріях моралі, етики, моральності та були спрямовані проти великих торгово-лихварських операцій, тобто проти

вільного функціонування грошового і торгового капіталу.

Джерела економічної думки Стародавнього Сходу:

– Вавилон – кодекс царя Хаммурапі;

– Китай – Конфуцій;

– Індія – трактат “Артхашастра”.

Збірка законів царя Хаммурапі (1792-1750 рр. до н. е.) створена близько 1760 р. до н. е. Він приділяє особливу увагу зміцненню влади рабовласників над рабами, приватній власності взагалі та охороні інтересів царських службовців;

Дає можливість зробити висновок про вельми значний розвиток товарно-грошових відносин у Вавилонії.

Конфуцій (Кун Фудзи) (551-479 pp. до н. е.) заклав основи

конфуціанства – етико – політичного вчення, що докорінно впливало на розвиток духовної культури, політичного життя і суспільного устрою Китаю протягом більш ніж двох тисяч років. Конфуціанство закликало государя управляти народом не на основі законів і покарань, а за допомогою добропорядності, прикладом високоморальної поведінки, на основі звичайного права, не обтяжувати народ важкими податками і повинностями.

Індійський трактат “Архашастра” (буквально – “наука про користь, про практичне життя”) – це збірка порад з питань управління державою. У трактаті описується ідеальна держава з розгалуженою поліцейською системою і сильною царською владою, для зміцнення якої допускаються будь-які витрати. Це найважливіше джерело відомостей про суспільні відносини, економіку, політичні інститути Стародавньої Індії. Автором трактату вважають Каутілью (IV ст. до н. е.) – давньоіндійського державного діяча.

Відповідно до цих джерел для азіатського способу виробництва характерні:

– надмірне регулювання господарства за допомогою регламентації сфери позикових операцій і торгівлі;

– надання провідної ролі в економіці власності держави;

– проголошення недоторканності приватної власності.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Економічна думка Стародавнього Сходу - Економічні учення


Економічна думка Стародавнього Сходу