Економічна свобода інформаційної сфери

Економічна свобода інформаційної сфери – здатність фізичних та юридичних осіб самостійно займатися інформаційною діяльністю, розпоряджатися цінностями, одержаними законним шляхом, та вести власну господарську діяльність за умови недопущення будь-якого втручання власників вкладених коштів і майна у зміст та форми такої діяльності, її організаційно-творче забезпечення. Е. с. і. с. – основа незалежності засобів масової інформації, свободи слова, плюралізму та демократичних засад інформаційної діяльності загалом. Як правило, Е. с. і. с.

гарантується конституцією і законами держави. IV Європейська конференція міністрів з питань політики у сфері засобів масової інформації (Прага, 1994) сформулювала 22 головні принципи забезпечення незалежності систем громадського телерадіомовлення, Е. с. і. с. В їх основі – принципи економічного невтручання держави в діяльність телерадіоорганізацій; неприпустимість цензурного та іншого контролю; відповідність функцій і діяльності адміністративних органів та посадових осіб цілям та інтересам телерадіоорганізацій,
у т. ч. економічним; прозорість рамкових умов фінансування телерадіоорганізацій, використання без переваг різних його джерел; неприпустимість використання “зовнішніми особами” або установами їхньої фінансової ваги для втручання в телерадіомовну діяльність та ін. Реальна Е. с. і. с., плюралізм та незалежність інформаційної діяльності в Україні наприкінці 90-х XX ст. – на початку XXI ст. відсутня внаслідок монополізації декількома наймогутнішими кланами електронних ЗМІ, постійного втручання адміністрації Президента в діяльність регіональних ЗМІ та ін.




Економічна свобода інформаційної сфери