Економіка міжнародна

Економіка міжнародна – наука, яка вивчає економічні відносини між країнами в межах світового господарства, закони і закономірності розвитку основних форм міжнародних економічних відносин, пов’язаних з рухом факторів виробництва, процесами інтернаціоналізації продуктивних сил та особливостей формування й розвитку міжнародного господарського механізму, результатом якого є проведення міжнародної економічної політики держав. Оскільки складовим елементом економічних відносин є організаційно-економічні відносини, то в Е. м., відповідно,

йдеться про міжнародний менеджмент, міжнародний маркетинг, міжнародний обмін досвідом тощо. Техніко – економічні відносини з урахуванням предмета Е. м. означають процеси міжнародної спеціалізації, кооперування та ін. Тому серед сучасних елементів міжнародних економічних відносин виділяють міжнародну спеціалізацію виробництва та науково-технічних робіт, міжнародну кооперацію, міжнародну концентрацію виробництва. В контексті предмета Е. м. аналізуються відносини між економічними суб’єктами різних країн у процесі інтернаціоналізації виробництва та обміну, перерозподілу частини національного доходу
окремих країн через міжнародні фінансово-кредитні організації, наднаціональні економічні органи, що виникають в процесі економічної інтеграції (передусім ЄС) та ін. Теоретичним вираженням міжнародних виробничих відносин є передусім такі економічні категорії, як інтернаціоналізація виробництва, інтернаціональні витрати, інтернаціональна вартість, міжнародна конкуренція, міжнародні монополії, ТНК, інтернаціоналізація обміну, наднаціональний бюджет, інтернаціональний капітал та ін., а також система категорій і законів, що виражають національну економіку, але наповнені міжнародним змістом. Звідси – перша важлива відмінність між Е. м. та науковою дисципліною “міжнародні економічні відносини”, яка, на відміну від Е. м., не включає безпосередньо до об’єкта свого дослідження таку ланку, як продуктивні сили. Предметом вивчення в міжнародних економічних відносинах передусім є інтернаціональна суспільна форма цих об’єктів, тобто процес інтернаціоналізації капіталу (в т. ч. основного, оборотного, постійного, змінного, акціонерного, корпоративного тощо), в якому самі об’єкти представлені в діалектично знятому вигляді. Друга відмінність між двома науками полягає в тому, що Е. м. досліджує формування та реалізацію міжнародної економічної політики, складовими якої є міжнародна інвестиційна, промислова, науково-технічна, структурна, фінансово-кредитна, податкова політика та ін. Тому Е. м., по-третє, має значно більшу практичну спрямованість, повніше оперує арсеналом техніко – економічних показників, що розкривають ефективність зовнішньоекономічної діяльності, зокрема міжнародної спеціалізації, кооперування виробництва, світової торгівлі тощо. По-четверте, Е. м. вивчає ширше коло економічних законів та закономірностей, що випливає з повнішого предмета цієї науки, а тому досліджує міжнародні економічні відносини лише під певним кутом зору насамперед їх правової спрямованості. Щодо методології (як науки про метод) Е. м. використовує значно ширший арсенал способів, засобів та інструментів дослідження передусім за рахунок тих методів, які є надбанням позитивної економічної теорії, в т. ч. економікс.




Економіка міжнародна