Економіка участі

Економіка участі – сукупність відносин економічної власності між найманими працівниками та капіталістами (а опосередковано й державою) щодо участі осіб найманої праці у власності акціонерних компаній та управлінні нею (власністю). Головними елементами Е. у. у власності є система заробітної плати “участі у прибутках”, участь в акціонерному капіталі через механізм широкого розповсюдження акцій та участь в урядовій програмі “формування власності” (проводиться в деяких країнах, зокрема у ФРН). Система “участі у прибутках”

передбачає виплату основної частини заробітної плати зі створеного найманим працівником необхідного продукту і частини прибутку, джерелом якого є також створений ним (працівником) додатковий продукт (див. Заробітна плата). Частина премій за ефективної діяльності компанії може виплачуватися у формі акцій. Е. у. у формі придбання акцій частиною найманих працівників набула поширення в розвинених країнах світу (див. Демократизація капіталу). Для стимулювання цього процесу держава надає пільги компанії
і працівникам. Е. у. у вигляді “формування власності” здійснюється за безпосередньої й головної участі держави. Важливий мотив такої політики – створення значного прошарку власників як соціальної опори соціальної ринкової економіки. Найактивніше політика формування власності у найманих працівників проводилася у ФРН 1984 із набуттям чинності четвертого “Закону про стимулювання утворення власності у працеотримувачів”. Згідно з цим законом, розміри щорічного формування власності (у формі участі у виробничому капіталі або позиках) кожним найманим працівником збільшувалися з 624 до 936 марок. Держава з цією метою гарантувала надання “надбавок за заощадження” в розмірі 23% для одиноких і бездітних працівників і 33% для трудових сімей, які мають двох і більше дітей за умови, що наймані працівники позбавляються прав (частково або повністю) на використання зекономлених сум терміном на 6 років або роблять вклади у формі, яка дає можливість зберігати ці суми на балансах фірми. В наступний період політика формування власності у найманих працівників набула певного поширення. Водночас участь найманого персоналу у формуванні власності допускається лише за умови недоторканності прав власності. Ще один варіант такої участі – створення корпораціями спеціальних пенсійних фондів (ЕСОП) за рахунок придбання найманими працівниками на фондовій біржі акцій акціонерної компанії (в якій вони працюють). ЕСОП володіє незначною часткою акцій корпорацій, а вони отримують значні податкові пільги від держави, а також інвестиційні ресурси у своє розпорядження від найманих працівників. Е. у. у формі управління власністю реалізується на рівні окремої бригади, цеху, частково – цілого підприємства (див. Бригадна організація праці). На рівні окремої компанії Е. у. втілюється у наданні права найманим працівникам брати участь у прийнятті рішень щодо політики зайнятості, оплати робочої сили та ін. Така форма отримала законодавче підкріплення, в т. ч. у конституціях деяких країн. У ФРН, наприклад, підтверджено паритетну участь найманих працівників у наглядових радах на підприємствах, де працює понад 1000 осіб. Ці ради призначають представників найманої праці у правління акціонерними товариствами, здійснюють контроль за діяльністю рад працівників, мають право на розподіл прибутків, інвестицій тощо.




Економіка участі