Етичне ставлення людини до тварин

Тема 11. ОРГАНІЗМИ І СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ

§ 57. Етичне ставлення людини до тварин

Проблема стосунків між людиною і тваринами

Проблема стосунків між людиною і тваринами постала не сьогодні, але й дотепер її не розв’язано. Ця проблема є актуальною не лише для людства взагалі, а й для кожного з нас зокрема. Мірилом підходу до її розв’язання є особистісні принципи: моральність, сумління, доброта й культура. Розумна цивілізована людина усвідомлює себе частиною живої природи, тому стосунки зі світом тварин сприймає як стосунки з близьким

для неї світом.

Вирішенню означеної проблеми перешкоджає хибна думка, яка панує в суспільстві протягом усієї історії цивілізації: людина поділяє тварин на корисних та шкідливих, виходячи з власних потреб. Насправді, коректним є єдиний принцип організації життя на Землі – у природі всі істоти корисні.

Ті поодинокі випадки, коли тварини завдавали шкоди людині, були спричинені її втручанням у природний перебіг подій (ідеться, зокрема, про завезення до Австралії диких кролів або отруйних жаб-ага).

Ще однією істотною помилкою людини є те, що часто-густо вона будує стосунки із тваринним світом,

виходячи з так званої “розумності” тварин: до “розумних” ставиться дбайливо, а до “нерозумних” – у кращому разі байдуже. До того ж “розумність” тварин переважно визначається за шкалою “чий розум ближчий до розуму людини”.

– Не варто вважати, що тварини здатні тільки до інстинктивних дій, бо не усвідомлюють того, що усвідомлюємо ми, люди. В середині XIX ст. російський зоолог і мандрівник Г. Радде писав: “Той, хто випробував себе з певним успіхом у галузі спостережень за органічним світом, незабаром починає лякатися слова інстинкт і визнавати за твариною розумові міркування, більш-менш змінювані у видовому відношенні. Звичайно, тварина не може вивчати квантову механіку. Однак їй доступні такі почуття, переживання, така гострота сприйняття світу, які не доступні нам, людям. Ми не розумніші й не дурніші, ми просто різні”.

Чи потрібні людству науки етологія і зоопсихологія

У наш час набули розвитку спеціальні галузі зоології: етологія (від грец. етос – характер, вдача та логія), що вивчає поведінку тварин, і зоопсихологія, яка досліджує психіку і поведінку тварин, навіть таких “простих”, як таргани. Якщо у тебе вдома живе тварина: собака або кішка, морська свинка або хом’ячок, канарка чи папужка – ти і без вивчення цих наук добре знаєш, що тварина здатна радіти і сумувати, любити й хитрувати, відчувати страх і розпач, сором і біль, спроможна співчувати і радіти разом із господарем. Головне, усвідом, що такі почуття властиві не тільки твоєму вихованцеві, а й усім тваринам на планеті, – і ти зробиш крок уперед в розв’язанні проблеми стосунків людини і тварин.

Деякі люди дуже гостро відчувають гідність тварин, вони не можуть скривдити навіть найнепомітнішої істоти: такими є, наприклад, індійські йоги, котрі легесеньким віничком підмітають дорогу перед собою, аби ненароком не розчавити якоїсь комашки. Індійській традиції вже багато років, але останнім часом у всьому світі набирає популярності рух людей, які відмовляються вживати в їжу м’ясо і не користуються предметами, виробленими зі шкіри й хутра тварин: взуттям, одягом тощо. Така поведінка – справа суто добровільна, однак кожна людина, й зокрема та, що не збирається відмовлятися від споживання м’яса, повинна розуміти: аморально заподіювати тваринам страждання та вбивати їх задля розваги. Ніхто не має на це права, навіть прагнучи досягти благородної мети. Нині дедалі більше навчальних закладів відмовляються від проведення дослідів на тваринах.

Ще в середині XIX століття професор медицини X. Байджлоу (Гарвард) писав: “Поспостерігайте за студентами під час вівісекції. Усю їх увагу віддано не науці, а крові і стражданням, на які вони дивляться, затамувавши подих. Якщо робота в лікарні робить молодих студентів менш сприйнятливими до страждань, то вівісекція вбиває їх гуманність і породжує байдужість. Настане час, коли світ дивитиметься на сучасну вівісекцію в ім’я науки, як він дивиться нині на спалювання людей на вогнищі в ім’я релігії”. І цей час настає. Так, у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка відмовилися від навчальних дослідів над тваринами – адже безглуздою жорстокістю було проведення тридцятьма студентами досліду над тридцятьма жабами, тоді як можна показати його в комп’ютерному зображенні. Будь-які наукові досліди з використанням тварин людина має проводити зі знеболюванням, пам’ятаючи: перед нею не шматок пластмаси, а живе створіння, що відчуває.

Про біоетику

Успіхи у справі побудови гармонійних стосунків між людиною і природою сприяли розвитку нової сфери науки і культури – біоетики (від грец. біос та етос – мораль, звичаї) – науки про моральний бік взаємостосунків людини і всього живого світу. Біоетика – це нове моральне вчення, яке розширює поняття гуманності. Сферою інтересів біоетики є медичні питання, ставлення до дітей, інвалідів, хворих, а також до тварин. Не можна відокремити гуманне ставлення до людей від гуманного ставлення до решти живої природи, як не може лікар надавати медичну допомогу тільки тяжко хворим, а слідчий – розкривати лише найнебезпечніші злочини.

Отже, людина настільки є людиною, наскільки гуманно вона ставиться до слабших за неї – до тварин. Люди, котрі закликають заборонити полювання як безглузде жорстоке вбивство тварин, піклуються не тільки про тварин. їх непокоїть моральний стан тих, хто вважає за доблесть убити беззахисну тварину, озброївшись сучасною технікою.

Тварини під охороною закону

1922 року у Великій Британії було ухвалено перший в історії людства закон, що захищає тварин від людської жорстокості. І тільки 2006 року набрав чинності Закон України “Про захист тварин від жорстокого поводження” . Він на державному рівні гарантує захист тварин від страждань і загибелі внаслідок жорстокого поводження з ними та спрямований на зміцнення моральності й гуманності суспільства. Тепер осіб, які надто Цинічно не дотримуються цього закону, можна притягнути до адміністративної і навіть до кримінальної відповідальності.

Сучасна наука, що вивчає поведінку тварин, довела: у тварин є мораль, їм притаманні альтруїзм, почуття гумору, спритність, прихильність і любов (іноді відданіша за людську), вони здатні тужити, мають системи спілкування, спроможні передавати одне одному власний досвід. Чи має людина право на свій розсуд визначати долю цих досконалих створінь природи?

Сучасні стосунки людини і природи визначаються не лише тими проблемами, що виникають у споживача природних ресурсів, а й питаннями моралі, які досліджує наука біоетика.

У нашій країні тварини захищені від жорстокого ставлення до них на законодавчому рівні.