Форма державного правління

Політологічний словник

Форма державного правління – спосіб організації влади, згідно з яким суспільство поділяється на тих, хто керує, і тих, ким керують, на панівні верстви та підвладні. Власне “форма” у цьому разі стосується визначення того, як і яким чином здійснюється правління. Залежно від цього Ф. д. п. поділяють на авторитарні, тоталітарні та демократичні. Спроби вивчити та узагальнити це явище робилися ще в античну добу. Так, Платон на основі узагальнення Ф. д. п. дійшов висновку, що існує кілька типів правління, а саме: а) монархія

– одноособове правління доброї людини, а її спотворена форма – тиранія; б) аристократія – правління кількох добрих людей, її спотворена форма – олігархія; в) демократія – правління багатьох чи усього народу. Цікаво те, що Платон не подає спотвореної форми демократичного типу, оскільки вважає її найгіршою серед інших. Його наступник Аристотель також вивчав цю проблему і запропонував свій варіант Ф. д. п. залежно від кількості тих, хто при владі. Він вважав, що державне правління уособлюється
верховною владою в державі, яка перебуває у руках або одного, або кількох, або ж більшості. Грунтуючись на цих засадах, він визначав правління одного – монархією, кількох – аристократією, більшості – політією. Відповідно спотвореною формою монархії є тиранія, аристократії – олігархія, політії – демократія. За основу правильності Ф. д. п. Аристотель брав критерій “загального блага”. Правильними він вважав ті, які, незалежно від кількості осіб при владі, керуються принципом загального блага, а ті, що мають на увазі власну вигоду чи благо правлячих кіл – помилкові і є відхиленням від правильних. Отже, правильними за Аристотелем є ті Ф. д. п., які висловлюють загальні інтереси: монархія, аристократія і політія, а неправильними і тими, які обстоюють приватні інтереси, є тиранія, олігархія та демократія.

В добу Нового часу проблематикою Ф. д. п. займалися Т. Гоббс та Ш. Монтеск’є. Так, Т. Гоббс вирізняв три Ф. д. п. залежно від кількості людей, в руках яких зосереджена влада: правління одного – монархія, частини громадян – аристократія, усього народу чи більшості його – демократія. Тиранію та олігархію він розглядав як інші назви монархії та аристократії. Крім того, у політичну науку для означення однієї з гірших форм правління він запровадив поняття анархії – форми правління, за якої зазнали кривди під час демократичного режиму. Монтеск’є – наступник традицій Аристотеля в політології, також виокремлював три форми правління – республіку, монархію і деспотію. За республіканської форми правління верховна влада перебуває в руках або всього народу, або ж його частини. За монархії влада перебуває в одних руках, але на основі усталених законів і звичаїв; деспотичне правління також характеризується одноосібною владою, але поза законом і правилами. Отже, монархія передбачає правову систему і легітимність, тоді як деспотія таких засад позбавлена. Відмінність між підходами Аристотеля та Монтеск’є у цьому разі полягає в тому, що для першого аристократія і демократія – це дві протилежні форми правління, тоді як для другого – це різновиди тієї самої форми – республіканської. Відмінність лише у тому, що за аристократичного правління владарює частина народу, а за демократичного – увесь народ. Важливо те, що у свою систему класифікації Ф. д. п. Монтеск’є вводить етико – психологічну складову, згідно з якою кожна форма правління базується на певному етосі суспільної поведінки: для республіканської форми – це доброчинність, монархії – честь, деспотії – страх. Французький політичний мислитель не абсолютизував виокремленні ним форми правління, а розглядав їх у конкретно-історичному та цивілізаційному контексті. Так, якщо республіканська форма правління, на його погляд, була характерною для античних держав-полісів, то монархія – для сучасної йому Європи, а деспотія – для азійських імперій. Крім того, він здійснив кореляційний аналіз між Ф. д. п. та розмірами території країни. Так, республіка характеризується незначними за розмірами площами, монархія – середніми, деспотія – значними розмірами імперій.

Своєрідну типологію Ф. д. п. здійснив М. Вебер, який запропонував також три форми організації влади виходячи з принципу легітимності. Це традиційна форма правління, “харизматична” та правова. В сучасній політичній науці набули популярності кілька типологічних систем Ф. д. п., серед яких найпоширенішою є класифікація, запропонована Г. Алмондом, С. Айзенштадтом, Д. Петером. Серед російських дослідників свій підхід запропонував К. Гаджиєв. Так, Алмонд розглядає форми правління за цивілізаційно-географічним принципом, виокремлюючи типи англо-американський, континентально-європейський, за винятком Скандинавії та країн Бенілюксу, для яких притаманні ознаки обох попередніх типів, доіндустріальний чи напівіндустріальний тип, поширений за межами євро-американського регіону, і тоталітарний. Класифікація Айзенштадта охоплює: примітивні (первіснообщинні) системи, патримоніальні імперії, кочові або завойовницькі імперії, міста – держави, феодальні системи, централізовані бюрократичні імперії та сучасні системи, які у свою чергу поділяються на демократичні, автократичні, тоталітарні та слаборозвинені. Д. Петер запропонував поділ форм правління на чотири різновиди: диктаторську, олігархічну, консервативно-представницьку та пряму представницьку форми. Російський політолог Гаджиєв, грунтуючись на принципах системного підходу та структурно-функціонального аналізу, виокремлює дві основні форми правління – ліберально-демократичну та диктаторську, кожна з яких поділяється на кілька різновидів правління залежно від національно-історичних традицій. Відтак, ліберально-демократична форма правління поділяється на парламентську республіку, конституційну монархію, президентську республіку, змішану парламентсько-президентську республіку. Що стосується форми правління диктаторського типу, то вона передбачає авторитарне чи тоталітарне правління, які у свою чергу диференціюються на кілька різновидів, а саме:авторитарна форма може існувати у таких варіаціях – традиційна монархія, військо – політичний режим, громадянська підтримка (бонапартизм) і як модернізаційний проект. Тоталітаризм має три різновиди: більшовицький, фашистський та нацистський.

Л. Шкляр




Форма державного правління