ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС

Культурологічний словник

ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС – фольклорний жанр середньовічного європейського епосу. Має багато спільного з історичними переказами і легендами. Різницю між ними становить форма: Г. е. набирають віршованої форми, а перекази й легенди – прозаїчної. Г. е. представлений у вигляді: 1) численних епопей (приклад – давньовавілонські сказання про Гільгамеша, давньоіндійська “Рамаяна”, давньогрецькі “Іліада” та “Одіссея”, англосаксонський “Беовульф”, вірменський “Давид Сосунський”; 2) у вигляді окремих

пісень, коротких сказань або поем (приклад – “Пісня про Байду”). При виконанні Г. е. часто перетворювався майже у драматизовану театральну дію: урочиста поза оповідача, художня декламація віршів-пісень, супроводження на музичних інструментах, зосереджене сприйняття слухачів-глядачів. Можливо, саме тут бере витоки драматичний театр. Г. е. став праосновою більшості жанрів сучасної літератури. Давні жанри епосу – повість, оповідання, новела. Пізніше на його основі виник роман. Прагнучи до повного відображення життя, епічні твори тяжіють до об’єднання в цикли. На грунті цієї тенденції і складається роман-епопея (“Сага про Форсайтів” Дж. Голсуорсі).




ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС