ГРАФІКА

Культурологічний словник

ГРАФІКА (грец. graphike, від grapho – пишу, малюю) – вид образотворчого мистецтва, що охоплює малюнок і гравюру. Термін “Г.” початково вживався лише стосовно письма та каліграфії. Нове значення отримав наприкінці ХІХ – на поч. XX ст. Тоді Г. визначилась як мистецтво, в основі якого лежать лінія, контраст чорного й білого. Крім контурної лінії, у Г. використовують штрих і пляму, що також контрастують з білою (рідше кольоровою або чорною) поверхнею паперу – основного матеріалу Г. Поєднанням тих самих засобів можуть створюватися тональні нюанси. Г. не виключає і застосування кольору. Поряд із завершеними композиціями самостійну художню цінність у Г. мають натурні начерки, ескізи творів живопису, скульптури й архітектури. За технікою Г. поділяють на рисунок і друковану Г. За призначенням розрізняють станкову, книжкову та газетно-журнальну, прикладну Г. і плакат.




ГРАФІКА