МОРФОЛОГІЯ
2. ГОЛОВНІ ПОНЯТТЯ ГРАМАТИКИ
Граматична категорія
Граматична категорія – це інтегральна одиниця, яка обіймає єдиним граматичним значенням декілька взаємопротиставлених і формально виражених родових значень. Так, протиставлення значень “теперішнє” – “минуле” – г “майбутнє”, закріплене в певному наборі матеріально виражених афіксів, утворює категорію, а відповідно й парадигму часу. Розрізняється два типи категоріальних парадигм.
Перший тип – це парадигми, в яких морфеми є носіями сем,
До другого типу парадигм можуть бути віднесені парадигми відмінка, роду й числа прикметника. У прикметнику, який завжди виступає в поєднанні з іменником, часткові відмінкові категорії нейтралізуються і категорія відмінка в цілому виступає як показник статичної ознаки, кожен відмінковий афікс протиставлений усім іншим тільки формально, будучи носієм тієї самої семи. Отже, з погляду семантики розгалужена відмінкова парадигма прикметників української мови повністю збігається з нульовою парадигмою прикметників англійської мови. При цьому прикметник лишається прикметником, не втрачаючи головної своєї властивості: сполучатися з іменником для виділення певної якісної сторони в понятті про предмет, який він позначає; англ. the white fang відповідає укр. біле ікло, a with the white fang – укр. з білим іклом.
У парадигмах першого типу подібна нейтралізація форм вираження неможлива, вона означала б ліквідацію самої категорії. Так, відсутність у певній мові граматичного протиставлення іменників за родо-статевою ознакою само собою означає відсутність у ній категорії роду, а отже, неможливість виразити граматично родо-статеві відношення.
Отже, граматична категорія – це дуже широке значеннєво-формальне поняття, яке інтегрує слова в частини мови або шляхом протиставлення форм слова дозволяє виразити певні, зафіксовані мовою, відношення, наявні в об’єктивній дійсності.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)