ГРАВЮРА

Культурологічний словник

ГРАВЮРА (франц. gravure, від graver – вирізати, висікати) – 1) Друкований відбиток на папері (чи на подібному матеріалі) з пластини (“дошки”), на яку нанесено малюнок. 2) Вид мистецтва графіки, що охоплює різноманітні способи ручної обробки “дощок” і друкування з них відбитків. Часто до Г. відносять літографію, створення якої не пов’язане з процесами гравірування. У Г. використовуються властиві графічним мистецтвам засоби художньої виразності: лінія, штрих, пляма, тон, іноді колір. Застосовується Г. для створення

ілюстрацій, шрифтів, декорування книг та ін. друкованих видань, альбомів, естампів (станкових листів), лубків, листівок, екслібрисів і т. ін. Специфічною особливістю Г. є можливість її тиражування. Розрізняють опуклу та заглиблену Г. В опуклій Г. всі вільні від малюнка ділянки дошки заглиблюють на 2-5 мм. Малюнок, отже, височіє над фоном, утворюючи рельєф із пласкою поверхнею. Фарбу накладають тампонами або накочують валиком, після чого до дошки вручну або пресом рівномірно притискають папір, на який переходить зображення. До опуклих належать Г. на дереві – ксилографія та на лінолеумі – ліногравюра,
а також рельєфна Г. на металі, що застосовувалася до кінця XV ст. У заглибленій Г. малюнок механічними або хімічними (протравлювання кислотою) засобами заглиблюють у металевій пластині; фарбу набивають тампонами в заглиблення і дошку, накриту вологим папером, прокочують між валами друкарського верстата. До заглибленої Г. належать: різцева Г., офорт, “суха голка”, акватинта, т. зв. “пунктирна манера” (різновид – олівцева), мецо-тинто, м’який лак.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)


ГРАВЮРА - Культурологічний словник


ГРАВЮРА