ГРОМАДА

Культурологічний словник

ГРОМАДА – 1) Історично сформована територіальна спільнота мешканців одного населеного пункту для врегулювання виробничих, побутових, сімейних та інших стосунків між окремими родинами та в межах окремих родин. 2) Об’єднання людей, пов’язаних спільними інтересами, напр.: Г. сімейна, сільська, земляцька, релігійна тощо. 3) Основна територіально-адміністративна одиниця. Існують також інші Г., напр. церковні або Г. спільного користування майном. Протягом історії громада набувала різного соціального і правового

змісту. У Княжу добу Г., як територіально-адміністративній одиниці, відповідала верв. Кілька громад-вервей утворювали волость. Г. характеризуються широким самоврядуванням, у їх зборах брали участь усі голови дворищ. Вони обирали голову Г. – старосту. Громадське віче мало судово-поліцейські функції. Г. несла кругову поруку за податки та за видачу злочинця. На Лівобережжі існували суто козацькі Г. на чолі з отаманом і мішані зі сільськими Г. Отаман і староста були виборними. Вони скликали Г. на збори, де
вирішувалися справи місцевого управління, судівництва й спільного землекористування. Г. була власником деякої частини земель. Виділення громадської землі під обробіток і її розподіл відбувалися за рішенням зборів. В Україні з XVIII ст. громадське землеволодіння зменшується на противагу Росії, де “общинне” землеволодіння було більш укорінене і залишалося значною мірою до XX ст. Столипінська реформа сприяла переходові селян із общинного землеволодіння на приватновласницьке. В Україні цей процес відбувався значно інтенсивніше, ніж у Росії. У Галичині, зокрема в Карпатах, існували Г. з виборним начальником і самоврядуванням. На Закарпатті Г. ототожнювалась із селом, у межах якого користувалася самоврядуванням із виборним старостою.




ГРОМАДА