ІКОНОПИС

Культурологічний словник

ІКОНОПИС – вид культового станкового живопису (ікони). І. виник на основі античної художньої культури. Іконоборство, що набуло поширення у VIII-IX ст., загальмувало розвиток І. Іконописні твори виконувалися в техніці яєчної темпери та мозаїки. Провідною школою І. у Візантії була Константинопольська, яка мала вплив на школи Балкан, Грузії, Італії та Київської Русі. Наприкінці II ст. склалася Київська школа (“Печерська (Свенська) Богоматір”, 1288). З того часу відоме ім’я художника Алімпія Печерського. З XII ст. відомі художні школи І. у Володимиро-Суздальському, Галицько-Волинському та ін. князівствах (“Устюзьке Благовіщеня”, “Спас Нерукотворний”).




ІКОНОПИС