Індивідуальний робочий час

Індивідуальний робочий час – час, затрачений окремим товаровиробником (підприємством, науково-дослідною установою, науковою лабораторією тощо) на виробництво одиниці товару чи – послуги (наприклад, інжиніринг). І. р. ч. залежить від рівня технічної оснащеності, комп’ютеризації, організації виробництва, освіти і кваліфікації працівників, інтенсивності праці та інших факторів, які впливають на продуктивність праці. В сучасних умовах нараховується близько 60 факторів зростання продуктивності праці, пов’язаних з розвитком системи

продуктивних сил. І. р. ч. може відхилятись в той чи інший бік від суспільно необхідного робочого часу, який в умовах розвинутого товарного виробництва визначає суспільну вартість товару, формує ринкову вартість продукції. Оскільки різні товаровиробники витрачають неоднакову за величиною кількість праці, різні за величиною І. р. ч., то виникає суперечність між індивідуальним і суспільно необхідним робочим часом. Товаровиробники, які витрачають на виробництво одиниці продукції більше часу порівняно з суспільно необхідним терплять збитки і навіть зазнають банкрутства. І навпаки: підприємства, які витрачають на виробництво одиниці продукції часу менше за суспільно необхідний, поступово збагачуються. Таким чином, здійснюється диференціація товаровиробників.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Індивідуальний робочий час - Економічний словник


Індивідуальний робочий час