Політологічний словник
Історична пам’ять – найважливіший компонент духовної сфери етнічної спільноти, що дає змогу підтримувати безперервність етнічної еволюції, спадкоємність історичного досвіду, передавати накопичене багатство етнічних (національних) цінностей наступним поколінням. В І. п. вирізняють загально-етнічний (національний), локальний (окремі етнічні (національні) групи) та особистісний рівні, яким відповідно відповідає колективна, групова й індивідуальна форми І. п.
Для І. п. як наукової категорії притаманні такі
У механізмі формування І. п. провідне місце належить: 1)соціальному досвіду відповідної спільноти; 2) етнічним стереотипам аксіологічного (ціннісного) забарвлення, за допомогою яких створюється узагальнений, емоційно-насичений образ етнічної групи або її представників, сформований історичною практикою міжетнічних стосунків. Етностереотип відіграє важливу соціальну роль як фактор консолідації та фіксації етнічної групи. Серед етностереотипів розрізняють автостереотипи
Науковці виокремлюють такі типи І. п.: а) безпосередню, яка характеризується як коротка історична пам’ять, що притаманна учасникам та свідкам історичних подій. її характерними ознаками є нестійкість, неусталеність, обмеженість часом людського життя, з постійно прогресуючою амнезією; б) наукову, яку імплементовано до наукової думки і відзначено як змістовою стороною, обсягом, так і зворотним потужним впливом на масову свідомість; в) міфологічну, як історичний аспект, який міститься у легендах і міфах; г) постійно відтворювану історичну пам’ять широких верств населення, різноманітних спільнот та окремих осіб, яка формується під впливом наукової думки, освіти, засобів масової інформації, міфології, власного та суспільного досвіду, родинного виховання, громадської думки тощо.
Як своєрідний духовний потенціал етнічної спільноти І. п. є не тільки інтелектуальним і емоційним відображенням подій минулого, а й водночас як звернена до досвіду сьогодення та майбутнього етносу, країни, держави.
І. п. як фундаментальна властивість людини і людського суспільства відтворювати минуле особливо актуалізується і активізується в переломні, кризові епохи, коли буття етносу зазнає серйозних, суворих випробувань. Підвищену увагу українців до минулого, до своїх коренів можна розглядати як запізнілу реакцію на тривале ігнорування їхньої національної своєрідності в умовах тоталітаризму та потреби нинішнього часу, коли в українському соціумі відбувається трансформація духовних цінностей, соціальних інститутів і моральних регуляторів поведінки, формується нова соціально-економічна і політична системи суспільства.
Историческая память: преемственность и трансформации (“круглый стол”) // Социс. – 2002. – № 8; Масненко В. В. Історична пам’ять як основа формування національної свідомості // Укр. іст. журн. – 2002. – № 5; Полянський В. С. Историческая память в этническом самосознании народов // Социс. – 1999. – № 3.
О. Антонюк
(2 votes, average: 3,00 out of 5)