КАЛИНА

Культурологічний словник

КАЛИНА – символ вогню, сонця; неперервності життя, роду українців; України, батьківщини; дівочої чистоти й краси; вічної любові, кохання, вірності; гармонії життя та природи; материнства; плодючості; символ нескореності та стійкості; українського козацтва; незрадливої світлої пам’яті; єдності нації; потягу до своїх традицій, звичаїв. “Без верби й калини нема України”, – каже народна мудрість. У давнину калину висаджували у кожній садибі. Нею прикрашали найсвятіше – гільце (вільце) молодої, весільний

коровай, оселю. І проводжали у вирій на вічний спочинок теж із калиною. Етимологія слова “калина” пов’язана з поняттям вогню, – першоелементами земного життя. Суцвіття білих віночків нагадувало сонце, а білий колір був сакральним. Насінини калини за формою дуже схожі на червоне серце. В Україні колись святим було материнське побажання: “Будь, доню, і ти червоною та здоровою калиною, незайманою та чистою до вінця!” Одним із найважливіших символічних значень калини було “чиста дівоча врода” (“А Дівчина, як калина, личком рум’яная…”). Символізувала вона і вірне, довічне кохання
(“Та й зацвіла калиночка дрібненько, аби в парі прожили добренько”). Ламати калину означало виходити заміж, любити. “Символізуючи відновлювану від покоління до покоління кров українського народу, – пише О. Братко-Кутинський, – калина тим самим символізує його невмирущість, непідвладність часові… Єдинокровність, однак, пов’язує народ не лише в часі, а й у просторі. Отже, червона калина трактується як засіб магічного зв’язку між людністю України” (Братко-Кутинський О. Символік світобудови. Українська традиція //Людина і світ. – 1991. – № 11 – 38 с.). У фольклорі, народній уяві символом України виступала саме калина: А ми тую червону калину та й підіймемо. А ми нашу славну Україну та й розвеселимо!… Червона калина стала також символом українського козацтва, війська. Філософськи глибоким є й символічний образ “калинового мосту”. “Калина – символ розквіту, – підкреслює Б. Ажнюк, – міст – життя, що з’єднує два береги: молодість і старість (ширше: народження і смерть). Перший берег вже за спиною (на…мості), попереду другий берег, і зворотного шляху немає. У філософському підтексті образу є поцінування життя у хвилину розквіту і ностальгія за тим, що минає” (Ажнюк Б. М. Мовні явища як етнокультурна цілісність // О. О. Потебня і проблеми сучасної філології. – К., 1992. – 41 с.). Сумну символіку мала калина у хвилину вічної розлуки з дорогою людиною, її часто висаджували на могилах неодружених дівчат та хлопців. Цвітом або кетягами калини обвивали домовину. “Так символічно, – вказує С. Боруцький, – виражалася потреба постійного зв’язку людини з “тамтим світом”, що хоч там небога знайде свою долю і вічне життя” (Боруцький С. “А ми тую червону калину…” //Людина і світ. – 1993. – № 2. – 28 с.). І все ж кущ калини не був символом смерті. Навпаки, посаджена в головах калина символізувала продовження життя в рідні, народі, світлу пам’ять.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)


КАЛИНА - Культурологічний словник


КАЛИНА