Predmety


Капіталістичний спосіб виробництва

Капіталістичний спосіб виробництва – єдність продуктивних сил (а отже, властивих їм законів і суперечностей) і економічних відносин капіталістичної власності з властивими їм законами і суперечностями в їх діалектичній взаємодії, в результаті якої в процесі тривалої еволюції він переходить від однієї стадії (в т. ч. ступені) до іншої, розвиненішої, і формується прогресивніший спосіб виробництва. Суспільною формою розвитку продуктивних сил К. с. в. була спершу індивідуальна (приватна) капіталістична власність, що сформувалася на основі заперечення дрібних власників лихварського капіталу, підкорення торговельного капіталу, які були панівними в період занепаду феодалізму. Наприкінці XVIII – на початку XIX ст. у розвинених країнах світу сформувався технологічний спосіб виробництва, що базується на машинній праці. Це зумовило подальший розвиток і поглиблення суспільного характеру виробництва, а отже, загострення суперечності між двома сторонами К. с. в., у т. ч. основної суперечності капіталізму та її похідних форм, що 1825 спричинило першу в історії капіталізму економічну кризу. Це звузило можливості розвитку самої індивідуальної капіталістичної власності, межі її можливих змін. Для розвитку нових продуктивних сил необхідні були якісно нові типи і форма капіталістичної власності. Нею спочатку стала акціонерна капіталістична власність, відтак – монополістична (олігополістична), державна, змішані форми тощо. З огляду на це вищу стадію розвитку К. с. в. слід розглядати не лише як безперервне загострення суперечностей, а й як активніший процес взаємопроникнення протилежних сторін, своєрідний перехід змісту у форму й навпаки (коли якісно або сутнісно нова форма власності максимально сприяє прогресу продуктивних сил), відбувається швидке вирішення гострих суперечностей внаслідок проведення державою обгрунтованої економічної політики тощо. На вищій стадії К. с. в. значно прискорюється розвиток продуктивних сил завдяки розгортанню НТР, виокремлення інформації як новітнього елемента продуктивних сил, поглиблення суспільного поділу праці в усіх формах на національному та інтернаціональному рівнях, активній соціально-економічній політиці держави та іншим чинникам. Водночас в останні десятиліття XX – на початку XXI ст. в межах К. с. в. активно формуються елементи соціалістичного способу виробництва (див. Соціалізм). Свою назву К. с. в. отримав від поняття “капітал”. У працях західних учених, окремих вітчизняних економістів, соціологів, політиків спостерігаються спроби замінити класифікацію специфічних капіталістичних форм загальними техніко – економічними поняттями і категоріями. Так, замість поняття “капіталіст” (власник капіталу, передусім основного, грошового) вживається поняття “роботодавець”. Методологічна некоректність такого підходу – заміна специфічної суспільної форми речовим змістом (за цих умов навіть кам’яна сокира в руках мисливця у первіснообщинному суспільстві стає капіталом), заміна другорядними ознаками економічної системи основних, незнання або поверхове розуміння глибинної внутрішньої сутності К. с. в., ігнорування діалектичного методу дослідження, передусім принципу суперечності (наприклад, заміна поняття “одиничне” на “особливе” та “загальне”) та ін.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...