ДІЄСЛОВО
6. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА
Категорія аспектуальності
Категорія аспектуальності – загально-дієслівна категорія, яка охоплює всі без винятку дієслівні утворення: особові дієслова, дієприкметник, дієприслівник, інфінітив і предикативні форми на но-, – то. Ця категорія базується на семантико – словотвірній ознаці – протиставленні дієслівних форм за значенням необмеженості й обмеженості передаваної ними дії або стану. В основі категорії аспектуальності лежить дієслівна пара, в якій одна форма володіє ознакою
У кожній з пар маркованим є
Якщо в перших трьох типах протиставлені за видовою ознакою дієслова мають відмінності в лексичній семантиці, то в останньому вона тотожна в обох членах видової пари. Отже, як про це вже йшлося раніше, саме цей тип протиставлення – суто граматичний – і є власне – видовим. Три перших типи репрезентують лексико-граматичну категорію родів дії.
Протиставлення дієслівних форм за тією чи іншою семантичною ознакою аспектуальності може виявлятися і в межах доконаного чи недоконаного видів. Наприклад, дієслова доконаного виду протиставляються за ознакою одиничності/не одиничності (війнути – повіяти, сяйнути – засяяти), дієслова недоконаного виду – за ознакою розчленованості/не розчленованості (стукати-постукувати, курити – покурювати).
Категорія аспектуальності тісно, пов’язана з другою загально-дієслівною категорією – перехідності/неперехідності, а через неї – з синтаксичним рівнем граматики. Цей зв’язок виявляється в зміні валентних можливостей дієслова як результат зміни видового значення. Так, перехідні дієслова мають можливість ставати неперехідними (писати що – відписатися, гукати кого — перегукуватися) і навпаки (ходити – виходити що, літати – налітати що); можливості прийменникового керування дієслів у зв’язку зі зміною їх видового значення то розширюються, то звужуються {бігти від чого до чого – відбігти від чого, валити що в що – відвалити що від чого, бити кого (що) чим – перебити кому що чим і т. ін.).
Категорія аспектуальності пов’язана також з третьою загально-дієслівною категорією персональності/ імперсональності, зокрема з підпорядкованою їй категорією часу, оскільки значення теперішнього виражається тільки дієсловами недоконаного виду, а значення майбутнього обмежено – тільки дієсловами доконаного виду. Цей взаємозв’язок аспектуальних і видових форм чітко реалізується в категорії виду, підпорядкованій категорії аспектуальності.