Соціологія короткий енциклопедичний словник
КЕРІВНИК – особа, на яку соціальними ін-тами влади покладені функції управління колективом (організацією), підлеглими. Він несе адміністративну, екон. та юридичну відповідальність за конкретний об’єкт управлінської діяльності, відіграє провідну роль у прийнятті рішень, організації продуктивної праці й регулюванні міжособистісних стосунків на підприємстві.
Ринкові відносини в соціально-екон. сфері суспільства вимагають від К. високих професійних знань, ініціативності, підприємливості,
К. об’єднує зусилля своїх підлеглих при виконанні ними статутно-продуктивних і виробничих функцій. Досягнення цього потребує від нього вольових та організаторських зусиль щодо ефективного використання соціально-екон., соціально-психол. потенціалу людських ресурсів. Ефективність діяльності К. повинна грунтуватись на баченні перспективи
Приймаючи та реалізуючи управлінські рішення, К. повинен мати достовірну інформацію з питань життя та діяльності підлеглих. Йому належить активно здійснювати пошук потрібних свідчень, повідомлень, стат. даних. Успіх праці К. багато в чому залежить від вмілого використання насамперед соціальної інформації, даних соціол. досліджень, які роблять його інф. арсенал більш повним і надійним.
Для сучасного К. є соціальною нормою прийняття управлінських рішень з урахуванням громадської думки, досвіду різних соціальних груп, що сприяє гуманізації управлінської діяльності, зростанню її ефективності. К. здійснює свої управлінські функції подвійним чином. По-перше, він, маючи справу із стандартними або типовими ситуаціями, керується наявними професійними знаннями, досвідом або встановленими інструкціями, інколи коригуючи їх шляхом прийняття нестандартних управлінських рішень і дій. По-друге, досить часто, коли в управлінській практиці виникають нестандартні, нетипові ситуації, від К. вимагаються такі рішення і дії, які можна назвати мистецтвом управління. Воно полягає в адекватних реакціях К. на нестандартні, безпрецедентні або унікальні ситуації, вихід з яких можуть забезпечити лише його творче мислення, розвинена інтуїція, управлінський талант. Саме вміння К. приймати нестандартні рішення в складних, унікальних ситуаціях є показником його майстерності і високої компетентності.
Останнім часом у практиці управлінської діяльності формується фігура керівника – менеджера. Між К. і менеджером є спільні і відмінні риси. К. передусім уособлює діяльність таких організацій або структур, які функціонують на держ. засадах або на засадах сусп. чи колективної власності. На відміну від К. діяльність менеджера відбувається на приватновласницьких (ринкових засадах). К. більш скутий системою формалізованих (інституціальних) владних функцій, тоді як менеджер більш розкутий при виробленні й прийнятті управлінських рішень. На нього покладено персональної відповідальності більше, ніж на К., який включений до такої системи управлінських дій, що відповідальність за них несе вся управлінська структура (ієрархія). К. призначається вищими владними інстанціями, тоді як менеджер наймається компанією або фірмою. Одним із різновидів обіймання посади менеджером є наймання його колективом або виробничою групою, як це має місце на т. зв. народних підприємствах у США (за програмою ЕСОП). Подібні явища спостерігались і в нашій країні на початку перебудови, коли виробничим колективам було надано право обирати своїх К. Але згодом ця практика була дискредитована і практично згорнута. Проте це не знімає з порядку денного питання про наймання К. (менеджера) виробничими колективами мірою їх входження в ринкові відносини.
К. є категорією соціології управління.