Кіно

ТЕМА 8. РОЗВИТОК НАУКИ ТА КУЛЬУРИ (1945 р. – ПОЧАТОК ХХІ СТ.)

§ 31. Образотворче мистецтво, музика, театр, кіно, архітектура, фізична культура та спорт

4. Кіно

Кіномистецтво другої половини XX ст. розвивалося в руслі основних художніх напрямів того часу, але кожний національний кінематограф мав свої особливості.

Неореалізм найбільше втілений в італійському кіно. Цей напрям виник на хвилі руху Опору, в умовах становлення демократичного суспільства. Пошуки нових напрямів розвитку неореалізму були зумовлені проблемним аналізом взаємовідносин

людини та суспільства.

З іменами Р. Росселіні, Л. Вісконті, М. Антонівні, Ф. Фелліні пов’язаний розквіт філософського, поетичного кінематографа. У різних кінострічках проявилася одна з головних тенденцій західноєвропейського кіно наприкінці 1950-х – на початку 1960-х років – дослідження психологічних і соціальних мотивів поведінки людини (Ф. Фелліні “Дорога”, “Солдатське життя”, М. Антоніоні “Хроніка одного кохання”, “Крик”). Наприкінці 1960-х років почали формуватися головні жанри політичного кіно, яке в Італії сягнуло вершин у першій половині 1970-х років.

Характерною

рисою англійського кіно залишилася вірність національним традиціям. Знаменитий режисер і актор Л. Олів’є з успіхом знімав кінострічки за класичними творами В. Шекспіра “Гамлет”, “Генріх V”, “Річард III”.

У Франції в 1970-і роки зняв свої кращі сатиричні фільми знаний метр сюрреалізму в кіно – іспанець Л. Бунюель (“Цей невизначений об’єкт бажання”, “Привид свободи”). Традиційний і популярний у Франції жанр кінокомедії відкрив глядачам імена Ж. П. Бельмондо, Л. де Фюнеса, П. Рішара.

Для розвитку кінематографа в СРСР цього періоду характерні кілька тенденцій: епічність (“Війна і мир”, “Червоні дзвони”, “Мексика у вогні” С. Бондарчука); екранізація літературної класики (“Дама з собачкою” Й. Хейфіца, “Тихий Дон” С. Герасимова), спрямованість на яскраву особистість (“Початок”, “Прошу слова”, “Васса” Г. Панфілова), створення фільмів “для полиці”, які не потрапили в широкий прокат через заборону комуністичної цензури.

В останні роки телебачення перехопило пальму першості в традиційного кінематографа, оскільки стало невід’ємною частиною побуту кожної родини. Герої телесеріалів сприймаються як добрі знайомі, за життям яких глядачі уважно спостерігають. Перед творцями цих телефільмів постає дуже важливе завдання – виховувати людей на принципах гуманізму, за допомогою різноманітних художніх засобів прищеплювати їм кращі загальнолюдські цінності.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Кіно - Історія


Кіно