КИТАЙ

Розділ 2. Регіони і країни світу.

Тема 2. Країни Азії

§37. КИТАЙ

Загальні відомості про країну. Офіційна назва держави – Китайська Народна Республіка. Країна охоплює п’яту частину Азії, її площа становить 9,5 млн км2, а кількість населення – 1,3 млрд осіб. Підраховано, що кожний день тут народжується близько 50 тис. дітей. Столиця держави – місто Пекін (мал. 104). Адміністративний поділ Китаю – це 23 провінції, З муніципалітети, 5 адміністративних автономій, 2 особливі райони – Сянган (Гонконг) та Аоминь (Макао). Офіційна мова в країні

– китайська. Грошова одиниця Китаю – юань.

Історична довідка

Історія назви країни. Китайці часто називаютьсвою країну “Чжунго”,що в перекладі означає “центральна держава”. Жителі Стародавнього Китаю дійсно вважали свою країну центром Всесвіту. Себе китайці називають “хань”, що відповідає назві стародавньої династії Хань. Колись на південному заході країни мешкав народ “кидань”, від якого увійшло у вжиток трансформоване слово “Китай”.

Географічне положення” Китай розташований на сході Азії, на перехресті важливих міжнародних транспортних і торговельних

шляхів, що завжди впливало на розвиток країни, формування її іміджу у світі. На півночі країна межує з Росією, Монголією і Казахстаном, на заході – з

 КИТАЙ

Мал. 104. Місто Пекін – столиця Китаю

Киргизстаном, Таджикистаном, Індією та Непалом. На півдні до китайських кордонів знову підходять північні території Індії, також на півдні Китай межує з Королівством Бутан та кількома країнамрі Південно-Східної Азії: М’янмою, Лаосом, В’єтнамом. На північному сході Китай межує з Росією та Північною Кореєю, а на сході омивається морями Тихого океану, як-от: Жовтим, Східнокитайським та Південнокитайським. Країна розташована в помірному і субтропічному географічних поясах, що зумовлює різноманітність природи країни.

Природні умови і ресурси. Природа Китаю вирізняється контрастністю. Понад 3/4 території країни охоплюють гори, плоскогір’я, що розміщені на півдні, південному заході, північному заході і півночі. На рівнинні ділянки припадає лише 12 % території, і розташовані вони на сході країни. Геологічна будова території зумовила наявність значних покладів корисних копалин. Китай є однією з найзабезпе- ченіших серед країн Азії гідроенергоресурсами, кам’яним вугіллям, графітом, вольфрамом, молібденом, оловом (найбільші запаси у світі), алмазами, золотом, марганцем, ураном (3-тє місце у світі за видобутком), нафтою, природним газом тощо.

На великій за площею території Китаю спостерігаються й різноманітні кліматичні умови. Загалом переважають континентальні типи клімату, що не дуже сприятливі для життя і діяльності людини. Тут розташовані величезні пустелі світу – Гобі та Такла-Макан, які майже не освоєні. На південному сході країни клімат жаркий і вологий з мусонними вітрами, які приносять рясні дощі в теплу пору року. Такі кліматичні умови сприятливі для землеробства.

Водні ресурси країни значні, але дуже нерівномірно розміщені по території. Через південно-східні райони Китаю несе свої води річка Янцзи, яка ніби ділить територію на дві частини – північну і південну. На північ від неї розташована Велика Китайська рівнина, якою несе свої води ще одна велика річка Китаю – Хуанхе. Саме від її руйнівних повеней багато століть захищаються люди, будуючи дамби та укріплення.

Рослинний світ Китаю вирізняється численністю видів, але у зв’язку з інтенсивним розвитком землеробства багато з них було знищено. Окремі лісові масиви, крім Маньчжурії, трапляються ще на схилах гір, в районах західніше Тибету та на півдні. Тут росте багато цінних у господарському відношенні порід дерев. Фауна Китаю багата на різноманітні рідкісні види, які перебувають під охороною. Тут мешкають велетенська панда, китайський водяний олень, сніговий барс, димчастий леопард та ін. У річках мешкає багато риби, яка має господарське значення.

Народонаселення і культура. Китай – багатонаціональна держава. З 56 народностей, що тут проживають, найчисленнішою є хань, яка становить понад 90 % жителів країни. Китай дав світові одне з релігійних направлень – конфуціанство, що сповідує владу монархів і проповідує самовдосконалення. Водночас з конфуціанством державними релігіями є даосизм, буддизм, християнство, іслам, але не все населення країни віруюче. Офіційною мовою у країні є китайська стандартна (пекінський діалект) мова. Серед інших мов поширені ю, ву, мінбей, маннань, манбей, хань та інші.

Китай порівняно молода країна щодо вікової структури населення. 1/3 мешканців країни перебуває у віці до 15 років. У країні зафіксована найбільша кількість трудових ресурсів, половина з яких зайнята в сільському господарстві.

Більшість населення мешкає в густозаселених

 КИТАЙ

Мал. 105. Шанхай – один з популярних центрів туризму

східних районах країни, саме там, де земля придатна для сільськогосподарського освоєння. Проте є в КНР і великі мегалополіси, зокрема Шанхай (мал. 105), Пекін, Тяньцзінь.

Прогноз

За оцінками експертів, до 2050 р. КНР планує стати країною із середнім рівнем розвитку, а з майже 900 млн селян близько 300 млн стануть городянами. У світовій історії немає аналогів постановки і реалізації таких масштабних завдань.

Особливості народів і націй

Китайці у своєму житті керуються суворими нормами і правилами. Є правила проїзду в транспорті, правила відвідування музеїв, кінотеатрів, різноманітних виставок, фестивалів тощо. Китайці дотримуються режиму дня. Після обіду є обов’язкова перерва на дві години у школярів, студентів, робітників і службовців. А в магазинах, які не зачиняються на перерву, продавці іноді сплять на робочих місцях, поклавши голову на прилавок. Національною гордістю китайців є кухня, яка має трьохтисячолітню історію. Тільки в китайській кухні можна скуштувати свинину, яку не відрізниш від курки, рибу, що за смаком нагадує баранину, та інші страви, походження яких важко визначити. Китайська кухня тісно зв’язана не тільки з історією, а й з повсякденним побутом китайців та з народними і сімейними традиціями. Так, в день повного місяця обов’язково готують солодкі пельмені – великі і білі, як місяць; у день народження готують довгу локшину – символ довголіття. Кожний сезон має свої страви, своя кухня є в кожній провінції країни і майже в кожному місті.

Господарство. Поєднання грамотно проведеної економічної реформи та унікальної культури колективної праці вивело китайську економіку на друге місце у світі. За оцінками Світового Банку, КНР володіє нині другою у світі економічною системою після CШA, а ВВП країни становить понад 7 трлн дол. У держави – третій за розмірами ядерний потенціал у світі. Господарство характеризується високим і стійким економічним ростом, темпи якого є одними з найвищих у світі (7-8 %).

Основними чинниками економічного росту Китаю на сучасному етапі є невичерпні трудові ресурси; наявність різноманітних природних ресурсів; зростання внутрішнього споживання; створення державою сприятливого інвестиційного клімату; проведення політики відкритості економіки; швидкий розвиток галузей, що використовують нові технології; якісне реформування системи освіти. Нині господарство характеризується переходом від традиційно планової економіки до так званої соціалістичної ринкової економіки.

 КИТАЙ

Мал. 106. Сільськогосподарське виробництво в Китаї

Програма модернізації господарства. У 90-х роках XX ст. у Китаї була проголошена програма модернізації промисловості, сільського господарства, оборони, науки і техніки, яка успішно реалізується дотепер. Тоді ж у ранг закону була піднесена приватна власність і розпочалися ринкові реформи. Нині швидкими темпами впроваджуються нові технології, особливо у сфері використання ядерної енергії, в освоєнні космічного простору, у військово-промисловому комплексі, у розвитку сучасних телекомунікаційних систем. У чотирьох приморських містах були сформовані дослідні полігони реформ – спеціальні економічні зони (СЕЗ), в яких створені достатньо сприятливі умови для залучення іноземного капіталу. Найбільшою з них є СЕЗ Шанхая.

У сучасній структурі господарства Китаю на промисловість припадає понад 52 % створеного ВВП, на сільське господарство – 15 % (мал. 106), на сферу послуг – близько 33 %, що дозволяє відносити країну до індустріально-аграрних держав. У промисловому виробництві значна частка припадає на галузі важкої промисловості – чорну і кольорову металургію, енергетику та хімічну промисловість, важке машинобудування. Проте на початку XXI ст. найбільш динамічно почали розвиватися новітні галузі машинобудування, серед яких електронна та електротехнічна. Разом з тим у світовому виробництві високотехнологічної продукції країна поки що відстає від США та розвинутих країн Європи. Наявність значної кількості жіночої дешевої робочої сили сприяла розвитку багатогалузевої легкої промисловості.

Провідні підприємства

Компанії з Піднебесної на міжнародному ринку. Багато t китайських компаній на початку ХХі ст. почали інтенсивно скуповувати західноєвропейські та американські компанії і цим підсилили свої ринкові позиції, вийшли на нових споживачів своїх товарів. Так, у 2002 р. корпорація TCL, одна з найбільших виробників телевізорів, придбала збанкрутілу німецьку компанію Schneider Electronics AG. А вже через рік після придбання німецького виробника TCL створила спільне підприємство з французькою компанією Thomson, отримавши статус найбільшого виробника телевізорів у світі.

Однією із значущих подій 2004 р. було придбання китайською Lenovo підрозділу з виробництва персональних комп’ютерів IBM. Завдяки цьому кроку китайська компанія стала третім у світі виробником ПК.

Сільське господарство Китаю розвивається в умовах обмеженості земельних ресурсів, а тому зосереджене переважно в межах Північнокитайської рівнини, де спостерігається найбільша у світі густота сільського населення світу. У рослинництві основною галуззю є зернове господарство. Недаремно за обсягом вирощування зернових культур, зокрема рису, країна посідає перше місце у світі. Пшениця є другою за

 КИТАЙ

Мал. 107. Гонконг сучасний і колишній

Значенням продовольчою культурою Китаю. Країна виділяєтся також збором кукурудзи і гаоляну, які широко використовуються як продукти харчування населення, корм для тварин та сировина в різних галузях промисловості (харчовій, паперовій). З інших сільськогосподарських культур, що вирощуються в країні, найбільш поширеними є батат, соя, бавовник, арахіс, цукровий буряк та цукрова тростина. Крім того, з давніх часів Китай відомий у світі як потужний виробник різноманітних сортів чаю. КНР є провідною країною світу з вирощування тютюну. Традиційними для китайців є такі галузі, як овочівництво і плодівництво.

У тваринництві провідною галуззю є свинарство, яке розвивається переважно в підсобних господарствах селян. За поголів’ям свиней країна є абсолютним лідером у світі. Стабільно функціонує й скотарство, яке спирається на природну кормову базу луків і пасовищ. У кожній селянській родині розводять домашніх птахів. Традиційно китайською галуззю тваринництва є шовківництво, яке поширене в південних та східних районах країни. Велике значення має рибне господарство. Нині популярним є освоєння прибережних ділянок для вирощування риби, креветок, водоростей тощо.

В аграрному секторі господарства нині відбуваються суттєві зміни, пов’язані зі швидкими темпами розвитку тваринництва, яке вже у найближчі роки може випередити рослинництво за обсягами виробництва.

У сфері послуг Китаю домінуючою галуззю є торгівля, товарообіг якої за період економічних реформ зріс у 12 разів. Важливим напрямком розвитку сфери послуг є туризм. Сучасний Китай – це один із світових туристичних лідерів. За деякими оцінками експертів, Китай у XXI ст. стане лідером у світі за відвідуванням туристів. Підставою для цього є щорічний

 КИТАЙ

Мал. 108. Велика Китайська стіна

Стабільно високий приріст туристів на 6-12 %. Найбільш популярними центрами туризму є Пекін, Шанхай, Гуанчжоу, Макао, Гонконг (Сянган) (мал. 107), Тибет і острів Хайнань.

Однією з найбільш грандіозних пам’яток архітектури країни є Велика китайська стіна (мал. 108). Цей історичний туристський об’єкт входить до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і є найбільш відвідуваним у Китаї.

Проблема

У Китаї склався суттєвий розрив у рівнях економічного розвитку між найрозвиненішими приморськими провінціями і містами центрального підпорядкування, з одного боку, та внутрішніми частинами країни – Тибетом, Синьцзяном, Ганьсу та ін. – з іншого. Це пояснюють особливостями історичного розвитку території, природними умовами, традиціями населення. Чи можливо зменшити цей розрив між Сходом і Заходом Китаю? Запропонуйте способи подолання регіональних диспропорцій розвитку країни.

Зовнішньоекономічна діяльність. Сучасний Китай є прихильником експортоорієнтованої економіки, тому зовнішня торгівля є однією з основних форм зв’язків країни з іншими державами. Основними статтями експорту є побутова техніка, продукція легкої промисловості (текстильні вироби, одяг, взуття, спортивні товари та іграшки), продукція хімічної промисловості. Головними партнерами Китаю і споживачами китайської продукції є США, Японія, Німеччина.

В імпорті країни переважають обладнання й устаткування, сталь, паливні ресурси, пластмасові вироби і технології. Партнерами КНР є практично ті ж самі держави, але провідне місце тут посідає Японія, а потім Південна Корея і США.

Суттєву роль у розвитку зовнішньоекономічної діяльності мали і мають тепер інвестиції. Керівництво держави змогло зацікавити численну китайську діаспору, що є в усьому світі, аби вона вкладала гроші в економіку своєї країни. Іноземні інвестиції приходили з Південної Кореї, Сінгапуру, Тайваню, Японії, США та ін. держав. За останні 30 років 190 країн світу вклали в Китай понад 600 млрд дол. Результатом інвестування стало створення близько 500 тис. компаній, що випускають нині до 60 % експортної продукції Китаю. Тепер значні кошти вкладає і сам Китай у господарство США, Великої Британії та Японії.

Торговельні відносини між Китаєм та Україною розпочалися в 1992 p., коли товарообіг між нашими країнами становив близько 230 млн дол, а нині він сягає кількох мільярдів доларів. В Україні діє понад 1200 спільних з Китаєм підприємств. Особливу зацікавленість проявляє китайська сторона в розвитку науково-технічних зв’язків з Україною. Так, у місті Цзинань з 2002 р. діє перший українсько-китайський технопарк. Пізніше був створений технопарк у місті Харбін.

Країни нарощують також співробітництво у сфері машинобудування, металургійної та хімічної галузей промисловості. Динамічно розвиваються зв’язки в галузі авіабудування. Розвиваються також міжрегіональні відносини між провінціями Китаю та областями України, між містами двох країн: Києвом і Пекіном, Дніпропетровськом і Шанхаєм, Донецьком і Таюанем, Харковом і Тяньцзинем, Одесою і Ціндао.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

КНР – це велика за розмірами і кількістю населення, багатонаціональна, індустріально-аграрна країна.

У країні зосереджені значні поклади різноманітних мінерально-сировинних ресурсів і, навпаки, відчувається дефіцит земельних ресурсів.

У Китаї зафіксована найбільша кількість трудових ресурсів, половина з яких зайнята в сільському господарстві.

Китайська економіка посідає друге місце у світі. Найдинамічніше в країні розвиваються новітні галузі машинобудування, торгівля і туризм.

Зовнішня торгівля, інвестиційна діяльність та спільне підприємництво – основні форми зовнішньоекономічної діяльності Китаю.




КИТАЙ - Географія


КИТАЙ