Клітина людського організму: будова і функції

Відповіді на питання до екзамену з курсу Основи біології та генетики

Клітина людського організму: будова і функції.

Клітина – елементарна генетична і структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, яка здатна до самооновлення, самовідтворення, самореалізації та розвитку.

Форма і розміри клітини визначаються їхніми функціями. У живій клітині розрізняють поверхневий апарат (цитолему), плазмолему, цитоплазму і ядро.

Цитоплазма становить основну масу клітини, і головна її частина називається цитоплазматичним матриксом,

або гіалоплазмою. До складу гіалоплазми входять органели загального і спеціального призначення.

Загального: ЕПС; КГ; рибосоми, мітохондрії, центросоми, лізосоми.

ЕПС:

– гранулярна – мембрани містять багато ферментів, які беруть участь у синтезі речовин білкової природи;

– гладенька – вуглеводний і жировий обмін.

ЕПС бере участь у метаболізмі речовин, виконуючи роли внутрішньоклітинної, регуляторної і транспортної системи.

Рибосоми – невеликі сферичні тільця, які лежать вільно на мембранах гранулярної ЕПС. До складу рибосом входить білок і рибосомальна РНК, магній.

Здійснюють біосинтез білків, властивих певному організмові.

Лізосоми – містять 40 гідролітичних ферментів – гідролаз, які руйнують великі молекули складних сполук, що надходять у клітину. Перетравлюють мікроорганізми і віруси. Звільняють клітину від продуктів руйнування.

Мітохондрії – двомембранні органели, основна функція – вироблення майже всієї енергії клітини. Це відбувається шляхом поступового окиснення органічних сполук, які поступають до клітини. Звільнена при цьому енергія використовується мітохондріями для синтезу молекул АТФ і АДФ, які можуть депонуватися в мітохондріях і використовуватися за потребою.

КГ – система плоских цистерн, обмежених гладенькими мембранами.

Основна функція – концентрація, зневоднення і ущільнення продуктів внутрішньоклітинної секреції та речовин, які надходять із зовні і призначені для виділення з клітини. З ним пов’язані синтез полісахаридів, ліпідів, утворення зерен жовтка при дозріванні овоцитів і формування лізосом.

Центросома – має велике значення для поділу клітин, а також для побудови мітотичного апарату поділу. Центріолі мають пряме відношення до утворення війок і джгутиків, які виконують локомоторну функцію окремих клітин.

Спеціальні (властиві клітинам, що виконують певні функції):

– війки і джгутики – органели руху;

– міофібрили – скоротливі елементи м’язових клітин;

– тонофібрили – знаходяться в епітеліальній тканині, виконують опорно-механічну функцію, утворюють сітку-каркас, що амортизує зовнішній вплив на пограничну тканину організму і захищають клітини епідермісу від пошкодження;

– нейрофібрили – знаходяться в нервових клітинах, беруть участь у проведенні нервового імпульсу.

Ядро – має велике значення для передачі спадкової інформації, яка здійснюється внаслідок клітинного поділу.

Спадкові частини: ядерна оболонка, каріоплазма, ядерця і хроматин. Через ядерні мембрани здійснюється проникнення речовин з ядра у цитоплазму і навпаки.

Каріоплазма – містить ферменти, необхідні для синтезу нуклеїнових кислот і рибосом. Ядерця є джерелом усієї РНК у клітині.

Основними компонентами ядра є хромосоми, основу яких складає хроматин. До складу хроматину входять ДНК, РНК і деякі види білків – гістонові і негістонові. У хроматині відбуваються основні генетичні процеси клітини – синтез ДНК, РНК (реплікація і транскрипція), репарація і рекомбінація ДНК.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)


Клітина людського організму: будова і функції - Довідник з біології


Клітина людського організму: будова і функції