КОМПРОМІС СОЦІАЛЬНИЙ

Соціологія короткий енциклопедичний словник

КОМПРОМІС СОЦІАЛЬНИЙ (від лат. compromissum – погодженість) – спосіб розв’язання та запобігання соціальних конфліктів, протистоянь з допомогою взаємних поступок (угод, домовленостей, договорів тощо) між супротивними (конфліктуючими) силами, що є умовою соціального миру між ними. Суть та значення К. с, полягають у досягненні заг. злагоди і порозуміння між супротивними волями і тим самим – у знятті необхідності застосування насилля, запобіганні загрози розколу суспільства на ворогуючі табори.

Завдяки цьому К. с. є важливим інструментом регулювання поведінки, підтримання соціальної дисципліни, рівноваги, засобом управління в демокр. суспільстві, забезпечення його стабільності і цілісності. Проте слід підкреслити, що К. с. не вирішує сусп.., суперечностей, а лише їх згладжує і нівелює. Водночас він може стати одним із елементів механізму розв’язання цих суперечностей.

Процедурний механізм досягнення К. с. передбачає звичайно діалог (дискусію, переговори і т. ін.), у ході якого здійснюються: 1) спільний аналіз конфліктної (проблемної) ситуації з метою з’ясування суті того, що роз’єднує

сторони, осягнення їх інтересів, уточнення позицій, цілей, взаємних претензій, вимог; 2) виявлення засад, що зближують позиції сторін, точок дотику їх інтересів; 3) визначення суті і міри взаємних поступок; 4) пошук (укладання) угоди, котра влаштовує сторони, передбачає дії та заходи, а також форми відповідальності за дотримання (недотримання) прийнятої угоди. К. с. вважається досягнутим після прийняття відповідної угоди. Звісна річ, і досягнення К. с., і його практ., реалізація спираються насамперед на прояв доброї волі сторін, а також на наявні в суспільстві механізми (правові, моральні, соціальні та ін.) врегулювання конфліктів, зняття соціальної напруженості, забезпечення солідарності.

Процес досягнення К. с. може бути складним і тривалим Все залежить від того, якою мірою кожен з його учасників спроможний керуватися не лише своїм, а й аг., інтересом, уміє поступатися задля нього власними цілями. Інколи шлях до К. с. настільки складний, що потребує участі посередника (суд, арбітр, комісія та ін.), спеціалістів – експертів (конфліктологів, правознавців, політологів та ін.) у його знаходженні. Взагалі ж К. с. можливі за умови, якщо конфліктуючі сили ще не стали непримиренними антагоністами, не втратили здатності до зближення, спільної заінтересованості в ньому.

За суб’єктним критерієм К. с, можна поділити на міжіндивідуальні, групові, міжкласові, міжнац., міжнар. Якщо К. с. органічно входять у соціальну реальність, то вони демократизують суспільство. У теорет. плані проблема К. с. перетинається з питаннями про співвідношення стабілізуючих і дестабілізуючих, солідаристських і антисолідаристських тенденцій у суспільстві. У цьому зв’язку К. с. може відігравати роль чинника зближення інтересів, т. з., експектацій тих соціальних сил, котрі протистоять одна одній, борючись за втілення своїх варіантів побудови суспільства.

Соціолог – один з тих спеціалістів, пряма участь якого у справі досягнення К. с. нерідко просто необхідна. Проте він впливає на процес соціального примирення своєю досліди, діяльністю. Вивчаючи соціальні процеси і явища, розкриваючи мотиви (також і невідомі супротивним соціальним силам) масової поведінки, соціолог забезпечує суспільство інформацією, необхідною також і для вирішення проблем через досягнення К. с. Однак розробка теорії К. с., особливо таких його аспектів, Як соціальне зближення, соціальне примирення, соціальне партнерство, у вітчизняній соціології ще не досягла належного рівня.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


КОМПРОМІС СОЦІАЛЬНИЙ - Довідник з соціології


КОМПРОМІС СОЦІАЛЬНИЙ