Концепції підприємництва 👍, Науковий портал Predmety.in.ua

Концепції підприємництва – спосіб пізнання та сукупність ідей, положень про сутність підприємництва й підприємницької функції, а також їх змін у процесі еволюції економічної системи капіталізму. Термін “підприємництво” запровадив у науковий обіг Р. Кантильон у XVIII ст. Він вважав, що підприємець – індивід, який передбачає і має бажання взяти на себе ризик, спрямований у майбутнє, поведінку якого характеризують як сподівання мати прибуток, так і готовність до втрат. Цю ідею розвинули Дж. Тюнен, Г. Мангольт та ін. Елементи ризику й невизначеності

є центральними в концепції підприємництва Ф. Найта. Засновники політичної економії вбачали в підприємцеві лише власника капіталу. Сміт вважав, що прибуток фірми не слід плутати з винагородою управляючим, яка залежить від кількості, важкості або складності їхньої праці з нагляду та управління, і від благодійної ролі конкуренції. Отже, він чітко розмежував функції капіталіста і підприємця (як управляючого-менеджера). Він також зазначав, що прибуток капіталіста не включає заробітну плату за управління як винагороду за працю з нагляду і керівництва. Крім того, “концепція ощадливого підприємця”

зводиться у Сміта до того, що підприємець сам планує та організовує власне виробництво і дбайливо розпоряджається його результатами, вкладаючи свої ресурси в нове виробництво. Рікардо не виділяв особливий характер підприємницької функції, звертаючи увагу лише на підприємницький відсоток, а отже, не зміг відокремити підприємницьку функцію від функції власності на капітал. Підприємець в концепції Ж.-Б. Сея є управляючим і координатором факторів виробництва, особою, яка береться за власний рахунок, на власний ризик і на свою користь виготовити будь-який продукт, який комбінує фактори виробництва у ринковому просторі як в соціально-економічному середовищі. Дж. Мілль основними функціями підприємця також вважав керівництво, контроль, нагляд і ризик, а прибуток підприємця складається з “плати за ризик”, “винагороди за ощадливість”, “плати за працю і мистецтво, необхідне для здійснення контролю за виробництвом”. Маркс трактує підприємців як суспільний прошарок, а відповідно і їхню діяльність, вважає, що основний егоїстичний мотив підприємця пов’язаний з прагненням до прибутку і надприбутку за рахунок найманого робітника. Водночас Маркс збагатив підприємницьку теорію, відкривши внутрішній механізм, який за своєю управлінською суттю формує параметри підприємницької поведінки у фазах середньо-промислового циклу. Він обгрунтував можливості управління підприємництвом загалом з боку суб’єкта, які базуються на тому, що управління поведінкою індивідуального підприємця передбачає вплив на динаміку індивідуальної норми прибутку порівняно з середньою і зводиться до стимулювання дії внутрішнього механізму на макрорівні за рахунок стимулювання введення нових технологій; запровадження механізму мотивації зростання індивідуальної норми надприбутку, стимулювання ризикованих інвестицій, надання економічних можливостей переливу капіталу в будь-яку галузь та ін. Одна з сучасних інтерпретацій підприємця П. Дракером – модель підприємця як “людини психологічної”. Вона характеризує його як психологічний тип практично безвідносно до змісту виконуваної ним економічної функції, коли особливі психологічні властивості індивіда визначають його поведінку й роблять успішною підприємницьку діяльність. Дракер вважає, що великі або давно існуючі фірми також можуть бути “суто підприємницькими”. Це означає, що підприємництво єдине для всіх, незалежно від розмірів, структури, технологій, ринків, культури, компетентності менеджерів та інших чинників. За цих умов здійснювати систематичні нововведення – означає контролювати основні джерела нових можливостей і використовувати шанси, які дає ринкове середовище. Тому ресурси слід виділяти на використання можливостей, а не на розв’язання проблем, кількість яких слід зводити до мінімуму. Дракер стверджує, що успішні нововведення спочатку не бувають масштабними, їх починають з використанням обмежених ресурсів, випробовують на незначному за обсягом ринку, що дає можливість контролювати внесення необхідних змін. Джерелами мотивації підприємницької поведінки, за Дракером, є гроші (підприємницький прибуток), влада, допитливість, визнання, прагнення по-новому розподілити й використати рідкісні ресурси, створити нові цінності й зробити свій особистий внесок. Дракер обстоює необхідність поширення інноваційної підприємницької поведінки на все суспільство. У представників історичної школи підприємець не лише управляє своїм капіталом, а й поєднує власницькі функції з власною виробничою працею. Згодом підприємця дедалі рідше ототожнюють з власником, “капіталістом”, його розглядають як організатора виробництва. Визначення підприємця як менеджера утвердилося в працях неокласиків – А. Маршалла, Л. Вальраса та ін., які вважали, що спочатку він поєднував у собі якості власника й управлінця, а на межі XIX-XX ст. “підприємницька фірма” поступається місцем “корпорації”, підприємство очолює менеджер, позбавлений власності. Ця ідея надалі стає типовою, проте в ній метафізично тлумачиться власність і влада (див.

Менеджер). Щодо змісту підприємницької функції, то, на думку неокласиків, він полягає у пристосуванні факторів виробництва до умов ринку, що змінюються, відновленні порушеної рівноваги, в ефективнішому використанні ресурсів і задоволенні попиту (див. Концепція новатора Й. Шумпетера). Л. Мізес і Ф. Хаєк досліджували функції підприємця, який діє за умов нестачі необхідної інформації і є активним суб’єктом на ринку. Особистими якостями підприємця є його управлінські здібності, вміння адекватно реагувати на соціально-економічні зміни, самостійно приймати рішення. Інституціоналісти розглядають підприємця як суб’єкта, який робить вибір між контрактними відносинами вільного ринку та організацією фірми з метою заощадження трансакційних витрат. У межах такого підходу виділяють дві течії – теорію прав власності й теорію трансакційних витрат. П. Дракер запровадив поняття “підприємницької економіки”, яку розуміє як інноваційну економіку (приходить на зміну управлінській економіці), що є результатом співпраці “колективного підприємця” – власників, підприємців, менеджерів, робітників, які спільно виконують “колективну інноваційну функцію”. Ця функція втілюється і в концепції техноструктури (Дж. Гелбрейт). М. Фрідмен стверджує, що бізнесмен практично використовує свій підприємницький досвід, що виявляється в інтуїтивній поведінці й застосуванні екстремальних принципів в економіці. Це означає, що для виживання підприємцеві необхідно перевершувати суперників-конкурентів, пристосовуючись до навколишнього середовища або перетворюючи його на свою користь. Насправді бізнесмен може встановлювати ціни середніх витрат з незначними відхиленнями, якщо цього потребує ринок, але, за Фрідменом, це не є гіпотезою максимізації.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Концепції підприємництва - Економічний словник

Схожі записи:

Особливий режим кредитування і розрахунків Особливий режим кредитування і розрахунків – заходи банківського впливу на неплатоспроможні підприємства. Такими заходами є: дострокове стягнення кредитів, припинення надання нових, встановлення черговості платежів керівництвом...
Фізіократи Фізіократи (гр. phisis – природа і kratos – влада) – французькі економісти другої половини XVIII ст., які представляли одну із течій класичної політичної економії і...
Базисна ціна Базисна ціна – початковий рівень ціни товару з чітко визначеними в прейскурантах або довідниках показниками якості, розміру, специфікації та іншими параметрами, які є основою формування...
Вилучення прибутку Вилучення прибутку – скасування або відкуп прибуткових контрактів спекулянтами з метою отримання за них грошей....
Європартнери “Європартнери” – міжнародне банківське угруповання, яке займається кредитуванням на ринку євровалют, фінансуванням великих проектів, управлінням цінними паперами і майном. Засноване 1979....
Купівля спільна Купівля спільна – спільна купівля інвестиційними банками нового випуску акцій та облігацій для перепродажу ширшому колу акціонерів....
Інвестиційні банки Інвестиційні банки (инвестиционные банки) – різновидність спеціальних кредитних установ, мобілізуючих довгостроковий позичковий капітал і надаючи його в розпорядження позичальникам (державі і підприємцям) через випуск та...
Ринки форвардні валютні Ринки форвардні валютні – валютні ринки, на яких здійснюються операції на строк і на яких компанії можуть здійснювати операції із хеджування валютних ризиків....
Ресурсозбереження Ресурсозбереження – один із важливих напрямів підвищення ефективності виробництва. Досягається Р. за рахунок комплексу науково-технічних, організаційних, економічних заходів, спрямованих на найбільш раціональне, економне використання всіх...
Нова техніка Нова техніка – техніка, яка забезпечує зниження сукупних витрат минулої і живої праці на одиницю продукції, а отже, зростання суспільної продуктивності праці. Розрізняють: 1) принципово...
Вебер (Weber) Макс (1864 – 1920) Вебер (Weber) Макс (1864 – 1920) – німецький соціолог, економіст, історик. Мету своїх досліджень вбачав у тому, щоб в основу суспільної науки покласти відкриті закономірності,...
Проста праця Проста праця – праця некваліфікованого робітника, яка не вимагає спеціальної підготовки і є витрачанням простої робочої сили. П. п. існує навіть у найрозвинутіших країнах світу...
Розпорядник Розпорядник – 1) керівник, управляючий; 2) особа або організація, які, згідно з рішенням суду, несуть повну відповідальність за збереження та розподіл активів і обов’язків померлого,...
Закон корелятивності в управлінні Закон корелятивності в управлінні – внутрішньо необхідні, сталі та істотні зв’язки (прямі та опосередковані) між об’єктом і суб’єктом управління, згідно з якими між ускладненням об’єкта...
Золотий опціон Золотий опціон – договірне право купити або продати лот золота у встановлені терміни за узгодженою ціною....
Позитивна економічна теорія Позитивна економічна теорія – теорія у формі економікс, яка базується на філософії позитивізму, ігнорує пізнання причинно-наслідкових, а отже, сутнісних зв’язків, опирається здебільшого на описовий характер...
Джерела фінансування інвестиційної діяльності Джерела фінансування інвестиційної діяльності – власні фінансові ресурси (нагромадження, прибуток, амортизаційні відрахування та інші види активів), залучені кошти (отримані кредити, кошти від продажу акцій тощо),...
Штати Штати (нім. Staat – держава) – чисельний склад адміністративного та іншого виробничого і невиробничого персоналу підприємств, організацій та установ і їхніх частин....
Дизайн Дизайн (англ. design) – художнє проектування різноманітних виробів (передусім промислових) певного предметного середовища....
Вартість основних фондів балансова Вартість основних фондів балансова – вартість основних фондів на початок і кінець кожного року, визначена балансовим методом за даними бухгалтерського обліку про наявність і рух...
Зарахування Зарахування (зачет) – один із способів взаємних розрахунків за платіжними зобов’язаннями юридичних і фізичних осіб між собою. Полягає в скороченні заборгованості однієї сторони з одночасним...
Посередницькі зовнішньоторгові капіталістичні фірми Посередницькі зовнішньоторгові капіталістичні фірми – різноманітні торгові фірми і компанії, які за дорученнями виробників – експортерів товарів виконують функції посередників на міжнародних ринках. Торгове посередництво,...
Сітьове планування й управління Сітьове планування й управління (сетевое планирование и управление) – метод планування, заснований на графічному зображенні певного комплексу робіт у їх логічній послідовності, взаємозв’язку і взаємозалежності....
Технічне переоснащення підприємств Технічне переоснащення підприємств – практична форма впровадження досягнень НТП у виробництво, що передбачає широкомасштабне використання нової техніки, унаслідок чого забезпечується якісне розширене відтворення основних виробничих...
Абонемент Абонемент – 1) заздалегідь отримане право користуватися чим-небудь (благами, послугами тощо); 2) документ, що підтверджує це право....
Моральний збиток Моральний збиток – немайновий збиток, заподіяний становищу людини в суспільстві або колективі, а також її гідності, честі, репутації....
Економічні процеси Економічні процеси – хід розвитку економічної системи, окремих її підсистем, метасистем, елементів та компонентів, послідовна зміна різних типів економічних систем, окремих стадій, ступенів, етапів систем...
Довготерміновий часовий інтервал Довготерміновий часовий інтервал – часовий інтервал, тривалість якого достатня для появи економічних закономірностей, вияву сталих змін....
Товариство з необмеженою відповідальністю Товариство з необмеженою відповідальністю – об’єднання осіб для здійснення підприємницької діяльності, учасники якого несуть повну солідарну відповідальність усім своїм майном (а не лише вкладеним капіталом),...
Обслуговування технічне Обслуговування технічне – комплекс гарантійних і післягарантійних послуг, пов’язаних зі збутом та експлуатацією техніки, інших складних виробів, який охоплює роботи з усунення дефектів, що виникли...
Вольський Михайло Вольський Михайло (нар. в середині XIX ст.) – український економіст, який трактував політичну економію як науку про людину та її діяльність, спрямовану на задоволення матеріальних...
Баланс виробництва, споживання і накопичення сукупного суспільного продукту (баланс суспільного продукту – Б. с. п.) Баланс виробництва, споживання і накопичення сукупного суспільного продукту (баланс суспільного продукту – Б. с. п.) – розділ балансу народного господарства, який комплексно характеризує рух сукупного...
Доларова зона Доларова зона – сукупність країн, в яких американський долар перебуває в грошовому обігу разом з національними валютами....
Норма ліквідності Норма ліквідності (норма ликвидности) – показник, що характеризує здатність банків забезпечити своєчасне виконання своїх кредитних зобов’язань....
Страхування експортних кредитів Страхування експортних кредитів – вид страхування, що покриває 80-90% збитків, пов’язаних з вивезенням товарів. С. е. к. здійснюється державними (передусім) і недержавними компаніями. Основними видами...