Концепції “великого поштовху”

Концепції “великого поштовху” – сукупність ідей, положень і відповідних методологічних принципів, згідно з якими для виходу економіки слаборозвинених країн з фази депресії та для стійкого економічного зростання необхідні значні інвестиції, що формуються внаслідок примусової податкової та грошово-кредитної політики держави. Прихильниками цієї концепції в різних її варіантах були П. Розенштейн-Родан (у 40-х XX ст.), Г. Зінгер, Р. Нуркле та ін. (в 50- 60-х). Вони вважали, що ринок неспроможний забезпечити модернізацію слаборозвинених країн,

і доводили необхідність державного втручання в економіку, передусім для забезпечення стабільних інвестиційних потоків. Мінімальний розмір інвестицій, який забезпечує економічне зростання (отже, перехід кількості в якість), на їхню думку, – 12 – 15% національного доходу. Інвестування менших коштів забезпечує лише поточне споживання, особливо за зростання населення. Кількісна характеристика доцільності таких обсягів інвестицій підтверджена практикою. Вагомим внеском в економічне зростання країн, що розвиваються, є іноземні інвестиції, обсяги яких зростають. Так, у 1993-1998 (порівняно з 1987-1992) приплив
прямих іноземних інвестицій у ці країни збільшився у 3,3 разу і становив щорічно майже 130 млрд дол. Характеризуючи імпорт капіталу, представники К.”в. п.” абстрагувалися від неоколоніалістського характеру цих процесів, передусім з боку ТНК. Вони також обстоювали необхідність упровадження соціалістичного планування.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Концепції “великого поштовху” - Економічний словник


Концепції “великого поштовху”