Короткий словник термінів

Короткий словник термінів

А

Адаптації (від лат. адапто – пристосовую) – різноманітні пристосування організмів до умов середовища життя.

Альфа-особина (від грец. альфа (а) – nepшa літера грецького алфавіту) – лідер в угрупованні соціальних тварин.

Б

Безумовні рефлекси – відносно постійні, вроджені реакції організму у відповідь на дію зовнішніх і внутрішніх подразників.

Бічна лінія – орган чуття риб, личинок і деяких дорослих земноводних, розташований у їхній шкірі; сприймає напрямок потоків води та різні

коливання у довкіллі.

В

Вид – сукупність організмів, схожих між собою за будовою, життєвими функціями, вимогами до середовища життя, які займають певну територію, можуть вільно схрещуватися мін собою і давати плідних нащадків.

Вібриси (від лат. вібро – коливаюся) – довгі чутливі волоски на тілі (переважно на голові) ссавців.

Г

Гельмінти (від грец аельмінтос – черв) – представники різних груп червів, які ведуть паразитний спосіб життя.

Гемолімфа (від грец. – хайма –

кров і лат. лімфа – чиста вода, волога) – рідка тканина внутрішнього середовища деяких безхребетних тварин з незамкненою кровоносною системою; утворюється за рахунок змішування крові та порожнинної рідини.

Гермафродити (від імені міфологічної істот давніх греків, сина бога Гермеса та богині Афродіти – Гермафродита – напівчоловіка, напівжінки) – організми, в яких утворюються як жіночі, так і чоловічі статеві клітини.

Глікокалікс (від грец. глікіс – солодкий та лат. каллюм – товста шкіра) – тонкий пружний надмембранний шар тваринних клітин, який складається з органічних речовин, сполучених із плазматиною мембраною.

Гормони (від грец. гормао – рухаю, спонукаю) – біологічно активні органічі сполуки тварин, здатні регулювати процеси росту, розвитку та обміну речовин. Їх виробляють ендокринні залози.

Грумінг (від лат. грум – чистити коня доглядати) – одна зі складових гігієнічної поведінки тварин, спрямованої на очищення поверхні тіла. У тварин, які ведуть колективний спосіб миття, слугує механізмом підтримання ієрархії, у приматів – також статевої поведінки.

Д

Дзижчальця – видозмінена друга пара крил у двокрилих комах: стабілізують положення тіла під час польоту.

Дихання – сукупність процесів, що забезпечують надходження в організм кисню та розщеплення складних органічних сполук в організмі до простіших, унаслідок чого вивільняється енергія, необхідна для забезпечення процесів життєдіяльності.

Е

Екологічна етика (від грец. eтикос – норов, звичай) – галузь знань, предметом якої є моральні та духовні аспект ставлення людини до живої і неживої природи. Базується на усвідомлені того, що живі організми та неживі об’єкти мають таке саме беззаперечне право на існування, як і людина.

Екологічна ніша (від oйкоc-дім. житло та логос наука) – просторове та трофічне положення популяції певного виду в екосистемі, визначається зв’язками з популяціями інших видів та відношенням до чинників неживої природи.

Екологічні чинники – yсі компоненти навколишнього середовища, які впливають на живі організми та їхні угруповання; абіотичні чинники – складові неживої природи; антропогенні чинники – різні форми діяльності людини; біотичні чинники – різні форми взаємозв’язків між особинами в популяціях і між популяціями в угрупованнях.

Екологія (від грец ойкос – дім і логос – наука) – наука про взаємозв’язки живих організмів та їхніх угруповань між собою та з навколишнім середовищем.

Екосистема (від грец. ойкос – дім і система – об’єднання, сполучення) – сукупність популяцій різних видів, які взаємодіють між собою та з фізичним середовищем життя таким чином, що виникають потоки енергії та колообіг речовин, які з’єднують усі компонент екосистеми в єдине ціле.

Елементарна розумова діяльність – поведінка тварин, яка відрізняється від научіння тим, що тварина, стикнувшися з новою для себе ситуацією, зазвичай з першої спроби будує правильну модель поведінки.

Ентомологія (від грец. ентомс – комахи та логос – наука) – наука про комах.

Етограма (віч грец. етос – норов і грамос – записую) – реєстрація всієї послідовності поведінкових реакцій і поз особин певного виду.

Етологія (від грец. етос – характер, норов та логос – наука) – наука про поведінку тварин.

Ехолокація (від грец. ехо – звук та лат. локаціо – розміщення) – здатність тварин виробляти звукові сигнали (як правило, високої частоти) і сприймати їх після того, як ті відбиваються від перешкод; тварини використовують ехолокацію для полювання на здобич та орієнтації у просторі.

Ж

Живонародження – спосіб розмноження тварин, за якого зародок розвивається всередині материнського організму без формування яйцевих оболонок.

Жирове тіло – пухка сполучна тканина членистоногих, яка заповнює проміжки між внутрішніми органами; накопичує поживні речовини, поглинає продукти обміну речовин, є джерелом води та виконує теплоізоляційну функцію.

З

Запліднення – процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин з утворенням зиготи. Буває зовнішнім та внутрішнім.

Заповідники – природоохоронні установи загальнодержавного значення, які створюють з метою збереження у природному стані типових для даної місцевості або унікальних природних комплексів, вивчення Природних процесів і явищ, що в них відбуваються, розроблення наукових засад охорони природи.

Зародкові листки – зародкові тканини багатоклітинних тварин (ектодерма, мезодерма, ентодерма).

Зигота (від грец. зиготос – сполучений разом) – запліднена яйцеклітина; утворюється внаслідок злиття чоловічої та жіночої статевих клітин.

Зоологія (від грец зоон – тварина та логос – наука) – наука про тваринний світ.

І

Ієрархія (від грец. ієрос – священний та архі – влада) – положення особини в соціальній структурі угруповання тварин, яке визначається її черговістю при споживанні їжі, можливістю залишиш нащадків, положенням при пересуванні групи.

Ієрархія домінування (від грец. ієрос – священний, архі – влада та лат. домінантіс – панівний) – система “підпорядкування – домінування” в угрупованнях суспільних тварин.

Імпринтинг (від англ. імпринт – фіксувати, запам’ятовувати) – фіксація в пам’яті ознак об’єктів під час формування або корегування вроджених поведінкових дій.

Індивідуальний розвиток – розвиток багатоклітинних організмів, що починається від однієї клітини (зиготи, спори тощо) чи багатоклітинного зачатка (при вегетативному розмноженні) та закінчується смертю.

Інстинкт (в|д лат. інстинктус – спонукання) – закономірна послідовність складних, спадково зумовлених стереотипних актів поведінки, притаманна особинам даного виду і спрямована на здійснення тієї чи тієї життєвої функції, у сучасній науковій літературі замість поняття “інстинкт” дедалі частіше вживають “стратегія поведінки”.

К

Колообіг речовин – сукупність циклічних фізичних, хімічних і біологічних процесів у біосфері, пов’язаних з перетворенням і переміщенням певних хімічних елементів і речовин. Частково ці процеси відбуваються за участі живих істот, частково – поза їхніми організмами.

Коменсалізм (від лат. ком – разам та менса – стіл, трапеза) – тип взаємозв’язків організмів різних видів, за якого один з них (коменсал) використовує їжу, продукти життєдіяльності, організм чи житло іншого (хазяїна), не завдаючи останньому помітної шкоди.

Комунікація тварин (від лат. комунікацію – передача, повідомлення) – поведінка тварин, пов’язана з передачею тим чи тим способом інформації, яса змінює поведінку інших особин.

Конкуренція (від лат. конкурента – стикатись) – взаємозв’язки між особинами одного (внутрішньовидова) або різних (міжвидова) видів, за яких використання певного ресурсу довкілля одним із конкурентів зменшує його доступність для інших.

Консументи (від лат. консумо – споживаю) – гетеротрофні організми, які споживають готові органічні сполуки: інші організми, продукти їхньої життєдіяльності або рештки.

Кутикула (від лат. кутикула – шкірка) – щільний шар неклітинної речовини, що вкриває поверхню тіла багатьох живих організмів (членистоногі, круглі та кільчасті черви та ін.); продукт виділення клітин покривного епітелію.

Л

Ланцюги живлення – послідовності, в яких організми одного виду. Їхні рештки або продукти життєдіяльності слугують об’єктом живлення для організмів іншого.

Личинка – фаза непрямого розвитку тварин, яка значно відрізняється від дорослих особин за будовою, а часто – і способом життя.

Лялечка – фаза розвитку комах, на якій відбуваються складні процеси руйнування тканин та органів, притаманних личинці, та формування таких, що притаманні дорослій особині.

М

Мантія (від грец. мантіон – покривало, плащ) – складка покривів молюсків і деяких інших груп тварин, що вкриває своє тіло або його частину.

Міграція (від лат. міграціо – переселення, переміщення) – періодичні зміни місць існування тварин, що суттєво відрізняються між собою.

Мімікрія (від грец. мімікoc – наслідувальний) – здатність до наслідування забарвлення чи форми одних організмів (моделі) іншими (імітаторами). Одним а поширених випадків мімікрії є наслідування добре захищених організмів погано захищеними.

Мозаїчний зір – зображення, що виникає з окремих частин, що сприймаються простими очима, з яких складаються складні, або фасеткові, очі членистоногих.

Мутуалізм (від лат. мутуюс – взаємний) – взаємовигідні відносини між організмами різних видів).

Н

Научіння – зміна індивідуальної поведінки в результаті попереднього досвіду, тобто внаслідок взаємодії тварини з довкіллям.

Нейрогормони (від грец. неврон – жила, нерв та зормао – рухаю, спонукаю) – за дією подібні до гормонів біологічно активі речовини тварин, які виробляються спеціалізованими нервовими клітинами.

Нейрони (від грец. неврон – жила, нерв) – клітини нервової системи.

Некрофаги (від грец. некрос – мертвий та фагос – живлення, їжа) – тварини, що живляться трупами.

Нерест – процес відкладання ікринок (яєць) самками риб та амфібій з наступним заплідненням їх самцями.

О

Обмін речовин (метаболізм) (від грец. метаболе – зміна) – сукупність процесів, які забезпечують життєдіяльність організмів у тісному взаємозв’язку з навколишній середовищем. Ці процеси пов’язані з надходженням речовин з навколишнього середовища. Їхнім перетворенням в організмі чи окремій клітині та видаленням кінцевих продуктів життєдіяльності.

Остаточні хазяї – організми, у яких паразити розмножуються статевим шляхом.

П

Партеногенез (від грец. партенос – дівчина та зенезіс – походження) – розвиток організму з незаплідненої яйцеклітини.

Плацента – тимчасовий орган, який утворюється за рахунок зростання зовнішньої зародкової оболонки та стінки матки: забезпечує обмін речовин між материнським організмом та зародком.

Поведінка – спрямовані дії організму у відповідь на зовнішні або внутрішні подразники.

Поведінковий акт – одиниця поведінки, спрямована на досягнення бажаного результату.

Подразливість – певна реакція клітини (організму) на дію того чи того подразника.

Позакишкове травлення – спосіб живлення, за якого травні соки вводяться у здобич, після чого їжа поглинається в напівперетравленому стані.

Поліембріонія (від грец. поліс – численний та ембріон – зародок) – розвиток кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини.

Популяція (від лат. попутос – народ, населення) – сукупність особин виду, які тривалий час мешкають у певній частині його ареалу, частково чи повністю ізольовано від інших подібних сукупностей такого самого виду.

Продуценти (від лат. продуцентіс – той, що створює) – автотрофні організми, здатні синтезувати органічні сполуки з неорганічних (рослини, деякі бактерії та одноклітинні тварини).

Проміжні хазяї – організми, у яких паразити розвиваються і можуть розмножуватися нестатево або шляхом партеногенез).

Р

Регенерація (від лат. регенерацію) – відновлення) – процеси відновлення втрачених або пошкоджених частин або відтворення ціленого організму з його частини.

Редуценти (від лат. редуцентіс – той, що повертає) – гетеротрофні організми (переважно бактерії та гриби), які живляться мертвою органікою (рештками організмів чи продуктами їхньої життєдіяльності), розкладаючи її до неорганічних сполук.

Рефлекси (вір лат. рефлексус – відображений) – відповідь тваринного організму на подразнення, яса здійснюється за участю нервової системи. Розрізняють безумовні (вроджені) та умовні (набуті) рефлекси.

Рецептори (від лаг. рецептор – той, що сприймає) – особливі чутливі утвори у тварин і людини, які сприймають подразники зовнішнього та внутрішнього середовища.

С

Сегменти (від лат. свегментум – відрізок) – ділянці тіла деяких тварин (кільчастих червів, членистоногих), розташовані вздовж тіла одна за одною.

Сплячка – стан тимчасового спокою тварин, який характеризується зниженням рівня обміну речовин.

Статевий диморфізм (від грец. ди-два та морфе – форма) – відмінності в зовнішній будові, розмірах чи забарвленні самців та самок роздільностатевих видів тварин.

Стимул (від лат. стимул – батіг) – будь – який тип поведінкового “впливу” з боку однієї особини, який спричиняє або здатний спричинити зміни в поведінці іншої.

Суспільні тварини – тварини, які утворюють постійні групи.

Т

Таксис (від грец. таксис – розташування) – спрямований рух організму відносно якогось подразника.

Теплорегуляція – здатність організмів підтримувати певне співвідношення між виробленням тепла організмом або його поглинанням з довкілля та втратами теплової анергії.

Територіальна поведінка – поведінка тварин, пов’язана з поділом території на постійні або тимчасові, індивідуальні або групові ділянки.

Трофічна сітка (від грец. трофе – живлення, їжа) – сукупність взаємопов’язаних ланцюгів живлення певної екосистеми.

Трофічний рівень (від грец трофе – живлення, їжа) – місце, яке займають особини певного виду в ланцюзі живлення. Визначається трофічними зв’язками з особинами інших видів.

Трофічні зв’язки (від грец трофе – живлення, їжа) – форма біотичних зв’язків, за якої організми одного виду безпосередньо, продукти їхньої життєдіяльності або залитої є об’єктом живлення для особин іншого.

Ф

Фільтратори – тварини, що живляться дрібними організмами та поживними частками. які відціджують з води.

Фіна – личинка стьожкових червів, що має вигляд заповненого рідиною пухирця, усередину якого вивернені одна або кілька зачаткових голівок паразитів.

Фітофаги (від грец. фітон – рослина та фагос – живлення, їжа) – тварини, які живляться рослинами.

X

Хеліцери (від грец хеле – кігтик (клешня) та керас – ріг) – перша пара кінцівок павукоподібних, що слугує для добування їжі, захисту тощо.

Хомінг (від ант. хоум – дім) – інстинкт повернення додому.

Хорда (від грец. хорде – струна) – еластична несегментована скелетна вісь у хордових тварин, розташована під нервовою трубкою.

Ц

Цівка – відділ задньої кінцівки птахів, утворений за рахунок зростання кісток стопи.

Ч

Червона книга України – ілюстрований список зникаючих, рідкісних і вразливих видів і підвидів, що перебувають під загрозою зникнення на території України. У цьому документі узагальнено матеріали про сучасний стан таких видів, наводяться дані про заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

Ш

Шкірно-м’язовий мішок – покриви певних груп червів; становить собою сукупність покривного епітелію та одного чи кількох шарів м’язів, розташованих піц нею.

Я

Яйцеживонародження – спосіб розмноження, за якою зародок розвивається всередині материнського організму завдяки поживним речовинам яйця і звільняється від яйцевих оболонок в організмі матері ще до народження.

Яйценародження – спосіб розмноження тварин шляхом відкладання яєць.




Короткий словник термінів